Україна в старовину (Олександр Олесь) Ліс густий, дрімучий, темний, Споконвічний ліс росте, Не проб’ється навіть сонце Крізь гілля його густе. Велетенські граби, вільхи, Сосни, явори, дуби Раз в століття полягають Після віку боротьби. Де родились, там вмирають, Обертаються у тлінь, На могилах виростає Ряд наступних поколінь. По лісах шумлять потоки, Читати далі…
Похід на Царгород (Олександр Олесь) Геть за морем українським, Понад склом Босфорських вод Дивні вежі і палати Розкидає Царгород. Наче вир, кипить, торгує Крамом, зброєю, вином. Вдень він вуликом здається, А вночі — чудесним сном. І з усіх країн до його Ллється хвилями народ. Наші теж торгові люди Їздять в Читати далі…
Ярослав Мудрий (Олександр Олесь) КНЯЖА УКРАЇНА, Книга VIII Після ката Святополка,Що замучив трьох братів,Брат четвертий на престолі,Ярослав розумний, сів. Святополком окаяннимВсе зруйноване було.Бідувало бідне місто,Бідувало і село. І усю свою увагуЯрослав звернув на лад.І небавом УкраїнаЗацвіла, як пишний сад. І небавом*(2) знову людеБагатіти почали,І Дніпром човни чужинцівЗнову в Київ поплили. Греки, Читати далі…
Вовк і Ягня (Іван Крилов) У сильного безсилий винен завсігди: Багато прикладів з історії ми знаєм. Та ми історій не складаєм, А в Байці можем це розповісти. У спеку до струмка зайшло ягня напитись; І треба ж тут біді лупитись, Що поблизу тих місць голодний Вовк бродив. Ягнятко бачить він Читати далі…
Квартет (Іван Крилов) Вигадниця Мартишка, Осел, Козел Та клишоногий Мишка Затіяли Квартет заграть. Дві скрипки, ноти, бас і альт дістали Й під липу в лузі посідали, Щоб світ мистецтвом чарувать. Ударили в смички,— ладу ж дарма шукать! “Стій, братця, стій! — кричить їм Мавпа,— постривайте! Хіба заграєм так? Інакше посідайте. Читати далі…
Бабка та мурашка (Іван Крилов) Жвава Бабка степова Літо красне проспівала, І незчулась, як настала Холоднеча зимова. Снігом поле замітає; Вже тих світлих днів немає, Як між листям їй густим Був готовий стіл і дім. Зникло все: у дні холодні Голод, злидні настають; Співу Бабки вже не чуть: Та й Читати далі…
Про коника та цвіркуна (Джон Кітс) Поезія землі не вмре ніколи, Опівдні, як мовчать серед гілок Птахи в гаю, невтомний голосок Обнизує покоси й частоколи. Це коник, він поймає гори й доли, На стернях довгий ведучи танок, А стомиться — стихає на часок У затінку стебла або стодоли. Поезія землі Читати далі…
Лось (Євген Гуцало) Він прокинувся й нащулив вуха: у вогкому струмені вітру долинав сухий, різкуватий звук. Звук летів знизу, від річки. Лось звівся, тепер його постать чітко вималювалася в удосвітніх сутінках. Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, із Читати далі…
Задзвени із глибини (Генріх Гейне) Задзвени із глибини Тихої печалі, Мила пісенька весни, — Линь все далі й далі! Линь, дзвени, знайди той дім, В квітах сад зелений, І троянду перед ним Привітай від мене. Переклад Леоніда Первомайського Генріх Гейне
Нічна пісня подорожнього (Йоганн Вольфганг Гете) На гірських вершинах Спить сніг. Вітерець в долинах Затих. Тиша без краю, безмеж. Змовкнув пташиний галас. Почекай — зараз Ти заснеш теж. Йоганн Вольфганг Гете Нічна пісня мандрівника Перекладач: Марія Губко Джерело: З газети: “Літературна Україна”, 13 лютого 2003 р.