Подаруй бібліотеці книжку

Дарувати книжки публічним бібліотекам — поширена світова практика. Мотивація жертводавців та волонтерів, які збирають та передають ці книжки, буває різною. Найпоширеніший випадок — потрібно звільнити місце в книжковій шафі. Що ж, така причина віднести книжки до нас цілком нормальна, ми приймемо їх. Однак сьогодні хотілося б написати про ініціативи та практики, які спонукають пожертвувати до книгозбірні найкращі, найулюбленіші, найвартісніші книжки.

Багато хто з наших читачів знає про західну практику буккросингу (це слово ще намагаються перекласти українською як книгорух або книгообмін). На перший погляд, це дуже просто — людина, що прочитала якусь книгу, залишає на лавці в парку, в залі очікування аеропорту або іншому публічному місці, хтось інший її знаходить і таким чином безкоштовно стає її новим власником. Однак це ще далеко не вся суть буккросингу. Правила гарного тону передбачають те, що людина, яка взяла книжку, обов’язково відпишеться про це в соцмережі, підтримає започаткований попереднім власником флешмоб та подякує йому й передасть після прочитання ще комусь. Таким чином можна безкорисливо поділитися прочитаною книжкою й отримати відгук на неї навіть від незнайомих людей. Невідомо, наскільки чітко буккросингова субкультура працює на Заході, однак у нас, в Україні, шанси на успіх такого книгоруху не надто великі.

На щастя, українські книжкові активісти мають альтернативу — принести свою книжку до нас у бібліотеку. Звісно, Ваш подарунок потрапить у руки іншим читачам не так швидко, зате надійно — книжка буде в нашому електронному каталозі, де її можуть легко знайти зацікавлені. Погодьтеся, це значно краще, ніж шукати її на лавках у парку або в інших місцях для буккросингу 🙂

Так, наша бібліотека щороку за бюджетні кошти купує чимало новинок українських видавництв. Але це ще не означає, що наш книжковий фонд поповнюється без проблем і прогалин. В чому вони полягають, краще пояснити на конкретному прикладі.

Майже всі чули про легендарну культову (епітети можна продовжувати) британську рок-групу Beatles, яка належить до світової музичної спадщини 60-х років. А чи багато є таких, хто прочитав добротну біографічну або музикознавчу книжку про знаменитих ліверпульців? І тут Центральній бібліотеці ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва нема чим похвалитися — у нас у відділі Мистецтво/Art є лише видання радянського часу. На жаль, немає навіть класичної бітломанської книжки – “Авторизованої біографії “Бітлз”, написаної британцем Хантером Девісом. Її нема поки в українському перекладі (агов, наші шановні видавці!), а купувати зараз продукцію російських видавництв не дуже правильно. Тому отримати цю книжку в подарунок — чи не найпростіший (поки що) спосіб поставити її на нашу полицю. Адже, повірте, квартет “Бітлз” вартий того, щоб не хапати знання про нього по шматочку з Інтернету, а взяти й прочитати добру книгу про одних з найбільших інноваторів рок-музики ХХ століття.

Не хочеться хвалитися, але автор цих рядків теж узяв і подарував відділу Мистецтво/Art книгу, яка здалася йому більш потрібною бібліотеці, ніж собі самому. Не повинно так бути, щоб у відділі Мистецтво/Art не було авторитетної “цеглини” – “Історії українського кінематографа” Любомира Госейка. І от нещодавно книжка з’явилася у каталозі та на полиці. Приходьте, дорогі кияни, щоб попрацювати з нею, бо там не тільки про кінокласику Олександра Довженка, Сергія Параджанова чи Кіри Муратової, а й про величезну кількість фільмів, митців, акторів, режисерів, сценаристів, операторів тощо, і все на належному науковому рівні!

Наприкінці хочеться нагадати, що в офіційному документі, Правилах користування Центральною бібліотекою ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва, записано, що наш книжковий фонд — це власність громади міста Києва. Тому засвідчити доброю справою свою приналежність до громади киян можна і в такий спосіб — подарувати бібліотеці книжку.