Похід на Царгород (Олександр Олесь)

Геть за морем українським,

Понад склом Босфорських вод

Дивні вежі і палати

Розкидає Царгород.

Наче вир, кипить, торгує

Крамом, зброєю, вином.

Вдень він вуликом здається,

А вночі — чудесним сном.

І з усіх країн до його

Ллється хвилями народ.

Наші теж торгові люди

Їздять в славний Царгород.

Та не любить грек чужинців

І тримає їх в руці.

“Хоч не їдь! Одурить, скривдить!” —

Наші скаржаться купці.

І Олег, на греків лютий

Став збиратися в поход:

Хоче він до України

Прилучати Царгород.

І укрили Чорне море

Українські байдаки,

Розгорнулися вітрила,

Заспівали вояки.

Простір! Воля! Грають хвилі,

Море диха, як живе,

Мов лютує, що з піснями

Легковажний хтось пливе.

Небезпека? Вітер? Буря?

Гнуться щогли кораблів?

О, хіба згорнути крила

Важко, довго для орлів?!

І гуртом за весла взятись,

Разом взятись і гребти…

Море, море! І в негоду

Любе сміливому ти!

Так три дні пливли по морю

Без турботи, без нудьги.

Ось і вежі Царгорода,

Ось і грецькі береги.

Але греки уже знали,

Що летять до них орли,

І, щоб в пристань не пустити,

Ланцюги перетягли.

І звелів Олег на беріг

Витягати кораблі.

“Що ж, мовляв, як не по морю,

То поїдем по землі”.

І, колеса приробивши,

Він вітрила розпустив.

І невидане тут сталось,

Найдивніше диво з див.

“Ой, повій, повій ти, вітре!

Швидше коней повези!!

Зашумів — повіяв вітер,

Покотилися вози.

Вороги перелякались,

До Олега шлють послів:

“Не руйнуй нас, все дамо ми,

Що б ти, князю, не схотів!”

“Ну, гаразд. Покора ваша

Погасила в серці гнів,

І, здається, ми братами

Станем з лютих ворогів.

Царю, хай моє купецтво

Вільно ходить в Царгород,

Хай торгує і купує

Вже без кривди і без шкод.

У купців не буде зброї:

Я обмежу їх число,

Щоб не більше, як півсотні

Їх нараз у місто йшло”.

Цар годився на умову,

Хрест святочно цілував.

Князь на Волоса, Перуна

І на меч присягу склав.

На воротах Царгорода

Князь Олег свій щит прибив.

На воротах Царгорода

Український щит висів.

***

Олександр Олесь

Easysoftonic