Вовк побачив, що Ягня п’є воду з річки, і хотів знайти якийсь слушний привід, щоб його з’їсти. Отже, хоч він стояв і вище по течії, але почав обвинувачувати Ягня, що воно каламутить йому воду й не дає пити. Ягня відповідало, що воно п’є, торкаючись води тільки краєчком губ, і що, зрештою, воно, стоячи внизу, не може йому каламутити воду. Тоді Вовк зауважив:
— Минулого року ти зневажило мого батька.
— Мене тоді й на світі не було, — відповіло Ягня.
Але Вовк сказав йому:
— Хоч би як ти виправдовувалось, я все одно тебе з’їм.
Так навіть справедливий захист не має сили для тих, хто заповзявся чинити кривду.