В одній лісистій країні жив шакал на ім’я Чандарава. От якось, знемагаючи від голоду, він прибіг до міста, аби чимсь поживитися. Міські собаки помітили його й страшенно завалували, погналися за ним і почали шарпати за боки гострими зубами. Рятуючи своє життя, він, геть покусаний, забіг по дорозі в будинок фарбаря, Читати далі…
Давно колись жили собі чоловік і жінка, та не було в них дітей. А тому ходили вони щодня у храм молити богів, щоб ті послали їм хоч би малюсінького хлопчика. І от одного дня знайшовся в них синок завбільшки з мізинчик. – Ой, яка гарненька дитина! – раділа мати. – Читати далі…
Давно колись жили собі дід і баба. От одного дня дід і каже: — Чуєш, стара? Я б так хотів, щоб у нас були діти! — Авжеж, старий, це була б невимовна радість! — відповідає баба. Зітхнули вони й узялися до роботи: дід пішов збирати хмиз у гори, а баба Читати далі…
До лучче єсть на своей земли костю лечи, ине ли на чюже славну быти. (Літопис, за Іпатським списком) В давніх літописах наших Єсть одно оповідання, Що зворушує у серці Найсвятіші почування. Не блищить воно красою Слів гучних і мальовничих, Не вихвалює героїв Та їх вчинків войовничих. Ні, про інше щось Читати далі…
Заспіваю вам не пісню Про стару старовину, Розкажу я вам не казку, А бувальщину одну. Розкажу вам про минуле, Що вже мохом поросло, Що, нащадками забуте, За водою поплило. Перед вами стародавні Пройдуть хвилями часи, Із могил до вас озвуться Наших предків голоси. Наших предків, що блукали По страховищах-лісах, Що Читати далі…
Ліс густий, дрімучий, темний, Споконвічний ліс росте, Не проб’ється навіть сонце Крізь гілля його густе. Велетенські граби, вільхи, Сосни, явори, дуби Раз в століття полягають Після віку боротьби. Де родились, там вмирають, Обертаються у тлінь, На могилах виростає Ряд наступних поколінь. По лісах шумлять потоки, Смарагдові від трави, Розпливаючись то Читати далі…
Геть за морем українським, Понад склом Босфорських вод Дивні вежі і палати Розкидає Царгород. Наче вир, кипить, торгує Крамом, зброєю, вином. Вдень він вуликом здається, А вночі — чудесним сном. І з усіх країн до його Ллється хвилями народ. Наші теж торгові люди Їздять в славний Царгород. Та не любить Читати далі…
КНЯЖА УКРАЇНА, Книга VIII Після ката Святополка,Що замучив трьох братів,Брат четвертий на престолі,Ярослав розумний, сів. Святополком окаяннимВсе зруйноване було.Бідувало бідне місто,Бідувало і село. І усю свою увагуЯрослав звернув на лад.І небавом УкраїнаЗацвіла, як пишний сад. І небавом*(2) знову людеБагатіти почали,І Дніпром човни чужинцівЗнову в Київ поплили. Греки, німці, італійці,Чехи, угри — Читати далі…
У сильного безсилий винен завсігди: Багато прикладів з історії ми знаєм. Та ми історій не складаєм, А в Байці можем це розповісти. У спеку до струмка зайшло ягня напитись; І треба ж тут біді лупитись, Що поблизу тих місць голодний Вовк бродив. Ягнятко бачить він і хоче поживитись, Та він Читати далі…
Вигадниця Мартишка, Осел, Козел Та клишоногий Мишка Затіяли Квартет заграть. Дві скрипки, ноти, бас і альт дістали Й під липу в лузі посідали, Щоб світ мистецтвом чарувать. Ударили в смички,— ладу ж дарма шукать! “Стій, братця, стій! — кричить їм Мавпа,— постривайте! Хіба заграєм так? Інакше посідайте. Ти з басом, Читати далі…