День святого Андрія – безумовно, одна з найвизначніших дат українського старосвітського календаря. Колись це був старт не тільки вечорницям, а й календарній зимі як такій – за юліанським календарем 13 грудня – це 30 листопада:) А зима в традиційному українському селі – це такий страшенно короткий період, коли можна нарешті взятися за все те, на що постійно бракне часу за роботами в полі, в лісі чи на пасовищі. Танці, ворожіння,розваги, ігри, закоханість – все це не давало нашим предкам нудьгувати в ці грудневі дні. БІБЛІОТЕКА та Університетський коледж університету ім. Бориса Грінченка вже вдруге запропонували усім охочим зануритися в чарівний та хвилюючий світ вечорниць на Андрія.
Колись у репортажі з всесвітньо відомого карнавалу Венеції автор цих рядків прочитав про те, що найбільше заважає зануренню в атмосферу свята. Нелегко віддаватися нестримним карнавальним веселощам, коли на кожного учасника дійства припадає кілька спостерігачів із фото- та відеокамерами. У нас було зовсім не так: на столах, стільцях і навіть на підлозі 🙂 лежали покинуті смартфони, бо на сцену довелося виходити всім, навіть тим, хто знімав кадри для цього фотоальбому 🙂 І хоча нинішні дівчата ворожать на імена своїх майбутніх суджених із набагато меншим хвилюванням, ніж століття тому, було дуже помітно, що вони так само майже серйозно ставляться до можливості зазирнути в своє майбутнє. Наші чарівні бібліотекарки, які цього вечора перетворилися на завзятих ворожок, були веселими і впевненими: БІБЛІОТЕКА, любов та Андріївські вечорниці – це таки назавжди:)
Р.S. Тут можна прочитати про перші Андріївські вечорниці в БІБЛІОТЕЦІ