Рівно двадцять дев’ять років тому, 19 лютого 1992 року Верховна Рада затвердила Державний Герб незалежної України. Авторами проєкту одного із наших Державних Символів стали українські геральдисти Андрій Гречило, Олексій Кохан та Іван Турецький. Сьогодні БІБЛІОТЕКА коротко розкаже, звідки взявся тризуб, відколи він став Гербом України, а також про долю інших геральдичних символів нашої країни. Наука про герби та емблеми називається геральдикою, вона є нині допоміжною історичною дисципліною, поруч з археологією, історією зброї та війська, одягу, вексилологією, нумізматикою, філателією та філокартією. Історія Герба України виходить далеко за межі безбарвних протокольних даних, вона яскрава та цікава!
Тризуб відомий з часів Київської Русі, він є родовим знаком княжої династії Рюроковичів. Його накреслення, близьке до взятого за основу в Державному Гербі України, карбував на своїх монетах князь Володимир Великий.
Однак не варто вважати, що саме княжий тризуб князя Володимира впродовж усього тисячоліття був традиційним гербом українських земель. Навпаки, вже в період Великого князівства Литовського емблема київських володарів спочатку суттєво видозмінюється, стаючи новим символом, що отримав назву Колюмни, а потім і взагалі відходить на другий план. Деякий час українським землям були не чужі символи, спільні з литовською та білоруською геральдикою – наприклад, знаменита Погоня, що з герба Великого князівства Литовського перейшла на герб сучасної Литви та на символ визвольної боротьби білорусів проти диктатури Олександра Лукашенка.
У добу Козаччини символом спочатку Війська Запорозького Низового, а потім і Гетьманської держави був Козак із самопалом. Це цілковита геральдична “саморобка”, адже зовсім не схоже на жоден з гербів тогочасних аристократів. Придумали, намалювали, а потім вирізали на печатці гетьмана й на військових знаменах і хоругвах. Постава, крій та кольори одягу, зброя, між іншим, ніколи не були уніфікованими – їх кожен козацький художник малював по-своєму. Козак-стрілець був символом українських земель та військ аж до занепаду Гетьманщини та руйнування Січі.
Наступний епізод відновлення української державності – Визвольні змагання 1917-1921 років. Коли в листопаді 1917 дійшло до обговорення проєктів гербу тоді ще автономної Української народної республіки, тризуб точно не був навіть у першій п’ятірці варіантів. Хтось пропонував вже згадуваного вище козака-стрільця, хтось – суто модернові емблеми, що наслідують зірки прапора США чи монограму, підглянуту на гербі Франції. Перший очільник Центральної ради Михайло Грушевський запроповував великий герб, на чільному місці якого був… золотий плуг як символ вільної хліборобської праці!
Зайве казати, що з такими екстравагантними геральдичними ідеями Державний Герб можна було обговорювати й ухвалювати не один місяць, якщо не рік. Але цьому зарадили військові, яким треба було вже негайно мати якусь емблему, щоб позначати свої бойові кораблі та іншу техніку. І тут всі згадали про тризуб князя Володимира, який за кілька місяців тихою сапою геніальний художник Георгій Нарбут використав на банкнотах перших українських грошей – карбованців (гривні УНР з’являться в обігу пізніше). Інший натхненний геній, художник Василь Кричевський швиденько перехопив ініціативу й зробив на основі тризуба великий та малий герби УНР. Хоча його роботу гостро розкритикували й мали рацію, бо Кричевський не мав зеленого поняття про якісь там геральдичні правила, справу було зроблено – від весни 1918 боротьба за Незалежність України та тризуб стали єдиним нерозривним цілим.
Золотий тризуб на синьому щиті й тепер з нами завжди й усюди – на українських гривнях та на поштових марках, у паспортах та на інших важливих документах, на форменному одязі наших військових та спортсменів. З нагоди Дня Державного Герба з пошаною згадаймо тих, хто прислужився його утвердженню та уславленню! А ще запрошуємо переглянути цікаве тематичне відео Youtube-каналу ім. Т.Г.Шевченка:
Допис проілюстровано зображенням Кореспондент.net