БІБЛІОТЕКА продовжує знайомити любителів різних видів мистецтва з новими можливостями, які відкриваються для них у час карантину-2020. Після віртуальних екскурсій художніми музеями світу, знайомства із унікальним застосунком Google Arts & Culture, онлайн-перегляду театральної вистави ми цими днями можемо потрапити на справжній кінофестиваль. Якщо не брати до уваги унікальну можливість перегляду кількох конкурсних програм просто на домашньому телевізорі або комп’ютері, на Docu/Space 2020 все, як і має бути на кінофорумах найвищого рівня. Фестиваль представляє роботи амбітних майстрів документалістики з усього світу та з України, кожному з яких можна поставити питання засобами відеоконференцзв’язку. Роботи учасників програми Docu/Україна можна оцінювати після перегляду. Раніше для того, щоб потрапити на фестивальні покази, кіноманам доводилося діставати спеціальні запрошення та підлаштовувати своє життя під графік сеансів. Тепер, в онлайн-форматі, все набагато простіше!
Для того, щоб потрапити на перегляд фільмів, достатньо зареєструватись. Після проходження авторизації глядачі можуть обирати картини з різних програм, серед яких спеціальні програми документалістики про дітей Docu/Діти та про підлітків Teen Spirit. Також цікавою є програма Docu/Україна, в якій на момент написання цього тексту залишаються доступними до перегляду ще дві стрічки – “Будинок” Тетяни Кононенко та Матільди Местер, головним “героєм” якої є архітектурна візитівка Харкова – будівля Держпрому; та галерея кінопортретів пасажирів електричок, що відправляються з Київського вокзалу в “Не хвилюйся, двері відчиняться” Оксани Карпович.
Короткометражка “Карла і Нордал” норвезької режисерки Елізабет Аспелін розповідає про стосунки між її власними дітьми. Шестирічна Карла має старшого брата Нордала з затримкою розвитку. Це чесна розповідь про те, як вона бачить свою теперішню та майбутню роль по відношенню до Нордала і до своєї майбутньої сім’ї та дітей. Попри свій малий вік, вона вже майже по-дорослому шукає шляхів прийняти її. Вона звикає до емоційної гойдалки: то зізнається, що вона б краще хотіла старшу сестру без хвороби, то визнає, що ніхто в світі не любить її так сильно, як Нордал. Перегляд цієї стрічки – гарна нагода познайомитися із нової кіномовою документалістики, яка передбачає розмиття межі з ігровим кіно та режисерське вміння вибудовувати драматичний сюжет із звичайної повсякденної мови та поведінки своїх героїв. Чесно кажучи, раніше здавалося неймовірним, що за допомогою кінодокументалістики розробляти такі складні й важливі теми. Тим не менше в Аспелін це виходить втілити навіть у форматі короткого метру, це однозначно дуже високий рівень майстерності.
Поспішайте скористатися з можливості долучитися до високого кіномистецтва!
Ілюстрація: кадр з фільму-відкриття «Ліси, з яких зроблені мрії», Франція-Швейцарія, з ретроспективи режисерки Клер Сімон. Взято з сайту day.kyiv.ua.