Більше, ніж вода з неба. Тридцятий епізод "Казкових сніданків" - про реальність фантазійного травневого дощу

Більше, ніж вода з неба. Тридцятий епізод "Казкових сніданків" - про реальність фантазійного травневого дощу

І короткочасні зливи, й холодні дощі на цілий день у ці травневі дні заважають насолоджуватися прогулянками й, ніде правди діти, вже багатьом починають псувати настрій. Але дощі у травні – це тільки потоки води з неба, від якої волосся, одяг і все навкруги стає мокрим. Без дощику травичка вже не була б такою зеленою, а квіти та бузок – такими запашними. Влітку, коли настане пора солодких полуниць, вишень та абрикос, ще буде нагода із вдячністю згадати теперішні зливи.

Лісовим звірятам, на відміну від дітей, значно важче знаходити теплі й сухі місця, в яких можна було б пересиджувати дощ. А втім, як ми прочитали в книжці Ігоря Фарбаржевича “Казки Маленького Лисенятка”, вони знають секрет, як зовсім-зовсім не сумувати, бачачи наближення дощових хмаринок. Фантазія не тільки дає звірятам крила, щоб піднятися над лісом і побачити їх зблизька, але й наповнює майже звичайні сірі хмари грибами, полуницями й навіть сиром!

Спільно читаючи цю казкову історію, ми теж дали волю фантазії і разом з нашими юними читачами наповнили хмаринки… Ні, не смаколиками – на наших “Казкових сніданках” ми ніколи нічого не їмо:) Ми наповнили їх веселим травневим сонечком!

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *