Вже зовсім скоро ліси, гаї та лісочки по всій Україні наповняться совиними перегуками. Дорослі птахи на полюванні завжди поводяться тихо й навіть уміють літати без жодного шуму, але малі совенята із свого гніздечка в дуплі постійно подають голос. Їхні сигнали, схожі на писк гумових каченят, чути далеко навкруги, мами впізнають за ними своїх пташенят.
На тридцять другому епізоді “Казкових сніданків” ми спільно читали засиналочку про сов, що її склала й записала письменниця Татуся Бо. Коротенький текст, попри всю свою простоту, досягає мети – дивує, захоплює увагу, заспокоює тихеньким співом, натякає на сон у теплому ліжечку, дарма що починається він зранку, а не ввечері, як “у всіх людей”.
Наші юні читачі – не “сови”, тому засиналочка Татусі Бо їх цього разу не приспала. Навпаки – всі залюбки робили саморобки – сов з кольорового паперу. Буде тепер кому стерегти дитячий сон уночі:)
