22 червня Україна відзначає День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни

Минає 80 років від дня початку німецько-радянської війни. Для офіційної радянської історіографії наступ Вермахту та його союзників улітку 1941-го та кровопролитні оборонні бої, що мали непоправні наслідки як для бійців Червоної Армії, так і для цивільного населення – практично найперша офіційно визнана катастрофа з масовими людськими жертвами. На відміну від Голодомору та сталінських репресій, влада СРСР не замовчувала фактів, про 22 червня 1941 року та віроломний напад Німеччини знали практично всі радянські громадяни. Проте сучасна історична наука небезпідставно вимагає перегляду всього, що говорилося й писалося про цей період Другої світової війни в СРСР, починаючи від самого концепту Великої Вітчизняної війни.

БІБЛІОТЕКА переконалася, що нонфікшн про Другу світову війну – традиційно в топі читацьких зацікавлень. Шануючи пам’ять загиблих воїнів та цивільних громадян, запрошуємо поєднати читання книжок з наших фондів із історичним туризмом. Про найцікавіші об’єкти в Києві та найближчих околицях – у цьому дописі.

Київ опинився в числі радянських міст, які вранці 22 червня 1941 року зазнали атаки бомбардувальників Люфтваффе. Кадри німецької кінохроніки зафіксували, як від 7:05 до 7:15 було скинуто перші бомби. Пілоти цілили по двох військових аеродромах – один на місці нинішнього Міжнародного аеропорту “Київ” імені Ігоря Сікорського, другий на території Першого київського машинобудівного заводу (до декомунізації він мав назву “Завод “Більшовик”). Було атаковано також залізничну станцію Київ-Волинський, один з мостів через Дніпро та військові об’єкти в різних частинах міста. Докладніше про це – у статті Олександра Марущака “До річниці початку війни: як перші бомби падали на мирний Київ” (2019).

Оборонні бої за Київ почалися дуже швидко – всього за 15 днів після початку німецько-радянської війни, 7 липня, а вже 11 липня відбулася перша атака сил Вермахту на позиції Червоної Армії поблизу столиці. Так трапилося внаслідок того, що радянські війська програли бої за прикордонні території, найбільша й найвідоміша з яких – танкова битва під Дубном 23-29 червня, яка в сучасній українській історіографії вважається найбільшою в ХХ столітті. Всього за тиждень командування РСЧА повністю втратило величезну перевагу в бронетехніці, людські втрати теж виявилися дуже високими. Під час бойових дій, які, між іншим, відбувалися практично на тій самій території, що й відома драматична битва під Берестечком 1651 року, вперше далися взнаки проблеми, які пізніше боляче дошкуляли під час боїв за Київ:

1) нескоординованість управління військами;
2) нехтування грамотно побудованою логістикою;
3) погана взаємодія між різними родами військ, практично повна відсутність у радянських піхотинців протитанкової зброї;
4) гострий дефіцит засобів зв’язку.

На південних, західних і північних околицях Києва досі збереглися численні капітальні оборонні залізобетонні споруди Київського укріпленого району. Столицю оточували три лінії оборони, з опорою на які, за задумом тогочасних військових тактиків, можна було ефективно концентрувати і злагоджувати великі боєздатні з’єднання. Втім, в реальних умовах липня-серпня 1941-го Київський укріпрайон та його ДОТи (скорочення від рос. “долговременная огневая точка”) дали обмежену користь оборонцям Києва. Це пояснюється тим, що практично вся польова фортифікація виявилася непридатною для боротьби з бронетехнікою і дуже вразливою без піхотної, авіаційної та танкової підтримки з тилу. Доля практично всіх кулеметних розрахунків радянських ДОТів виявилася трагічною – меморіальні таблички на цих спорудах у селах Ходосівка, Круглик, Чабани, Віта Поштова повідомляють про їхню загибель в боях. Вижити й досягти успіху вдалося лише там, де бійці не побоялися здійснювати зухвалі нічні вилазки, аби поповнити запаси продовольства та боєкомплект. Завдяки цьому розрахунок ДОТу № 205 під командуванням лейтенанта В. Вєтрова зміг упродовж тижня утримати позицію.

Зовсім неподалік від БІБЛІОТЕКИ, на вході до парку НТУУ “КПІ” стоїть пам’ятний знак, який нагадує про участь студентів і співробітників цього вишу в тому числі в боях за Київ 1941 року. Участь у Народному ополченні – так в СРСР називали підрозділи, організовані за принципом територіальної оборони – мали брати співробітники різних установ та підприємств, бійців відряджали також від кожного тодішнього адміністративного району міста. Ситуація на початку серпня склалася так, що Народне ополчення мусило виконувати замість допоміжних цілком бойові завдання, зокрема, закривати ділянки Третьої, останньої лінії оборони Києва у Голосіївському лісі , на ділянці поруч з Національним аграрним університетом. Тоді атаку сил Вермахту вдалося відбити, про ті події нагадує назва вулиці Героїв оборони, прокладеної на тому місці після війни.

Втім, командування частин Вермахту швидко зрозуміло, що фронтальні атаки на Київський укріпрайон недостатньо ефективні. Тому від другої декади серпня вони змінили тактику й почали прориватися до Дніпра з флангів – спочатку на півдні, неподалік від Трипілля, потім на півночі, поруч з Вишгородом та Сухолуччям. На цьому етапі до оборонних боїв підключилися кораблі Пінської військової флотилії (у Києві знаходилася тилова база). Її катери, монітори (броньовані кораблі з артилерійським озброєнням), канонерські човни надавали ефективну вогневу підтримку на великій ділянці фронту від Чорнобиля до Черкас, а також згодом на Десні в районі Чернігова. 17-19 серпня частини Вермахту захопили Канів, але заблоковані кораблі змогли тоді успішно прорватися до Києва. Справжня драма розгорнулася 23 серпня на схід від Сухолісся, поруч із селом Окуніновим, нині затопленим Київським водосховищем. Там в ході стрімкого наступу німцям дістався майже цілим міст через Дніпро, і вони змогли утворити там плацдарм. Майже тиждень тривали запеклі атаки з річки, з лівого берега та з повітря. Дерев’яний міст врешті-решт зруйнували, але Червоній Армії це вже мало допомогло. З півночі, зі складу групи армій “Центр” вирушили потужні німецькі сили – 2-га танкова група Гайнца Гудеріана. До кінця серпня вони вже досягли Чернігівщини, захопили Новгород-Сіверський і Короп і почали переправлятися через Десну (цей наступ слугує фоном подій в оповіданні Олександра Довженка “Ніч перед боєм“, яке нинішні школярі вивчають у 8 класі). З півдня від Кременчука їм назустріч прямувала 1-ща танкова група генерала фон Клейста. Рішення про відступ Червоної армії з Києва 18 вересня було прийнято запізно, в оточенні та полоні за різними оцінками опинилися від 400 до 660 тис. солдат і офіцерів. Доля Пінської флотилії була трагічною – всі її кораблі були затоплені, а особовий склад потрапив в оточення та полон на Лівобережжі. Про ці події нині нагадує меморіал на Рибальському півострові – Парк моряків із встановленим на постаменті монітором “Железняков”.

Битва за Київ чекає на увагу молодого покоління дослідників історії. Зокрема, практично з тими ж проблемами, що й радянські війська під Дубном і в обороні Київського укріпрайону, роком раніше зіткнулася французька армія. Відома на весь світ фортифікаційна лінія Мажино зовсім не врятувала Париж від танків Ервіна Роммеля в червні 1940-го. А незадовільний бойовий дух і масові спроби здатися в полон агресорові – явище, притаманне не тільки червоноармійцям, а й скажімо, індійським та бірманським підрозділам під британським командуванням під час бойових дій у Сингапурі, Малайзії та М’янмі. Привертають увагу й деякі цікаві факти про повсякденне життя киян напередодні німецької окупації. Так, попри цілком очевидну загрозу місто готувалося 1 вересня розпочати заняття в школах. А склад вибухівки, що призначалася до замінування будівель на Хрещатику й Успенського собору Лаври, знаходився просто в парку Тараса Шевченка, під вікнами Червоного корпусу університету. Не всі фугаси були тоді використані – деякі з них сапери знешкодили зразу після війни, деякі – у 60-х, а деякі – порівняно недавно, у 2005-му!

Україна у Великій війні, 1939-1945 [Текст] : наук.-попул. вид. / упорядкув. Л. Герасименко, В. Расевича ; відп. ред. І. Р. Юхновський. – Київ : ЕММА, 2014. – 262 с.

Гейстінгс, М.
І розверзлося пекло… [Текст] : світ у війні 1939-1945 років / пер. з англ. Р. Клочка ; дизайн обкл. А. Бєлякової. – Харків : Книжковий клуб “Клуб сімейного дозвілля”, 2019. – 748 с.

Трубайчук, А. Ф.
Друга світова війна [Текст] : коротка історія. – Київ : Наукова думка : Істина, 1995. – 192 с.

Категорії: Без категорії

Повєткін Євген

ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва, бібліотекар (з 2017 р.), 46 років. За освітою філолог, випускник Бердянського педуніверситету (1997 р.) і магістерського курсу з історії, теорії літератури та компаративістики НаУКМА (2000 р.)

Easysoftonic
EnglishFrenchGermanItalianUkrainian