…Навіть тепер, через 79 років після того дня, наш розум та уява відмовляються усвідомлювати до кінця масштаби прірви насильства, яка раптово розверзлася в одному з найбільших урочищ Києва, у великому яру між Татаркою, Шулявкою та Куренівкою. Що вже казати про учасників ходи раннього ранку в понеділок 29 вересня 1941 року – як їм було крокувати вулицями рідного міста, поступово розуміючи, що вони вже потрапили до смертельної пастки. У багатьох свідченнях очевидців зафіксований момент, коли свідомість до останнього не сприймає очевидного, не хоче вірити у справжнє значення ритмічних пострілів, звук яких розлягається далеко околицею…
Парадоксально, але й у наші дні пам’ять про жертв Бабиного Яру досі належно не пошанована, попри те, що нацизм в Європі був переможений і засуджений вже сімдесят п’ять років тому. У ході зустрічі із співробітником Українського центру вивчення Голокосту Михайлом Тяглим у вересні 2018 року ми в просторі БІБЛІОТЕКИ вже говорили про необхідність активної участі держави в увіковічненні пам’яті про жертв нацистського терору в Києві. Зовсім нещодавно, навесні 2020 року вибухнув скандал, спричинений спробою віддати цей основоположний державний обов’язок на аутсорсінг приватним структурам та меценатам, пов’язаним із державою-агресором.
Сумно, що зусилля великого міжнародного колективу фахівців-істориків поки що марнуються, що за останні роки українська та світова громадськість майже не наблизилася до подолання фрагментарності пам’яті про терор у Бабиному яру та його жертв, до розуміння передумов, що спричинили практично безперешкодний доступ нацистських вбивць до своїх жертв 29 вересня 1941 року. Втім, у нас є дещо, здатне певною мірою компенсувати відсутність чесного та достойного меморіалу. Запрошуємо читати книжки – документальні та художні твори про Бабин Яр з фондів БІБЛІОТЕКИ.

Кузнєцов, Анатолій Васильович.
Бабин Яр [Текст] : роман-документ / пер. з рос. С. Батурина. – Київ : Саміт-Книга, 2012. – 351 с. 

Книжка Анатолія Кузнецова є обов’язковою для прочитання, аби зануритися в історію Києва періоду Другої світової війни та нацистської окупації. Не будучи за формою ґрунтовним історичним дослідженням, вона містить відповіді на всі основні питання про Бабин Яр, які ставлять сучасні науковці:
1) що передувало німецько-радянській війні на території СРСР та зокрема в Києві; як це вплинуло на перебіг подій 29 вересня 1941 року;
2) з чого почався період нацистської окупації, на чиїй совісті лежить зруйнування Хрещатика та Успенького собору Києво-Печерської Лаври 24 вересня, чому початок масового терору проти євреїв був настільки стрімким;
3) що відбувалося у перший день розстрілів та в подальшому, про що свідчать люди, яким удалося врятуватися;
4) яких змін зазнала тактика знищення людей упродовж функціонування Бабиного Яру, як нацисти намагалися приховати сліди розстрілів у 1943-му році;
5) як нацисти ловили й відправляли людей на рабську працю в Німеччині, якими були способи саботажу;
5) як проходила військова операція із звільнення Києва восени 1943-го, яким чином місцеві жителі уникали німецької примусової евакуації та намагалися вижити в буквальному розумінні безпосередньо на полі бою, що вівся на київських вулицях;
6) що робила радянська влада, аби стерти з лиця землі і сам Бабин Яр, і пам’ять про нього, не рахуючись навіть з новими масовими людськими жертвами.
Анатолій Кузнецов розповідає також і про те, що вийшло з його спроби опублікувати “Бабин Яр” в СРСР і чому повний текст роману з’явився тільки після еміграції автора до Великобританії в 1970 році.

Зображення: tsn.ua

Снайдер, Тімоті.
Чорна земля. Голокост як історія і застереження [Текст] / пер. з англ. П. Білака, О. Камишникової, Т. Родіонової. – Киев : Медуза, 2017. – 394 с.

Американський історик Тімоті Снайдер вже торкався теми нацистського терору в Бабиному Яру в своїй книжці “Криваві землі”. Нова праця, що має назву “Чорна земля. Голокост як історія і застереження”, пропонує більше не розглядати Голокост в цілому та розстріли в Бабиному Яру лише як наслідок нелюдської політики або ідеології нацистів. Аналіз “Моєї боротьби”, центральної ідеологічної праці засновника нацизму Адольфа Гітлера, дає дослідникові підстави вважати, що в ній йдеться про спробу зростити між собою політику та знання про природу, особливо в частині природного відбору. Дарвінізм, потрактований із граничною прагматичністю і без щонайменших моральних застережень – альфа і омега вчення Гітлера. Саме жорстокий відбір найбільш життєздатної (на його думку) нації в ході широкомасштабного військового конфлікту міг би стати способом вирішити всесвітню продовольчу кризу (!). Тімоті Снайдер доводить, що ця абсолютно дика доктрина була маячнею вже тоді, в тридцятих роках ХХ століття. Щоб виробити вдосталь їжі, німцям зовсім не обов’язково було захоплювати сусідні східноєвропейські країни, достатньо було лише провести модернізацію сільського господарства у себе в Німеччині. Таким чином, історія з нацизмом та Голокостом дає людству приклад того, що може статися, коли намагатися вирішити проблеми модерного світу такими архаїчними методами, як війна та масові вбивства. Історик застерігає: наша цивілізація досі ніяк не застрахована від подібних спроб у майбутньому…

Ще одне спостереження науковця: масовий терор став можливим тільки там, де нацистам вдалося цілковито зруйнувати інститути держави та громадянства. Тому українці мають ще раз задуматися про цінність Незалежності та суверенітету для кожного з них.

Кіяновська, Маріанна.
Бабин Яр. Голосами [Текст] / Нац. ун-т “Києво-Могилянська академія” ; Центр дослідж. історії та культури східноєвропейського єврейства ; післямова О. Зараховича ; у кн. використ. роботу худож. З. Толкачов та фот. Д. Пейсахова. – Київ : Дух і літера, 2017. – 111 с.

Ключова історія про Бабин Яр – це історія про те, як зазирнути у вічі смерті зблизька, практично впритул. Львівська поетеса Маріанна Кіяновська відтворила засобами поетичного мистецтва голоси людей, чиє життя ось-ось обірветься. В одному з інтерв’ю вона зізналася, наскільки важким моральним і мистецьким, та й, зрештою, життєвим завданням це виявилося: “Я відчувала, що мене ця книжка нищить, я боролась, щоб того не писати, але це було сильніше”.

Вірші Маріанни Кіяновської звучали у нас у БІБЛІОТЕЦІ під час меморіального заходу “Чому нас вчить Бабин Яр?” у виконанні старшокласників київської школи №8. За збірку “Бабин Яр. Голосами” авторка у 2020 році була удостоєна Національної Шевченківської премії.

ШОА в Україні: історія, свідчення, увічнення [Текст] / Центр дослідження історії та культури східноєвропейського єврейства НАУКМА ; Укр. ін-т вивчення Голокосту “Ткума” ; Меморіальний музей Голокосту США ; за ред. Р. Брандона, В. Лауер ; пер. з англ. Н. Комарової. – Київ : Дух і літера, 2015. – 509 с.

У книжці Анатолія Кузнецова “Бабин Яр” міститься свідчення киянки Діни Пронічевої, якій пощастило врятуватися під час розстрілів 29-30 вересня 1941 року. У науковому збірнику “ШОА в Україні: історія, свідчення, увічнення” міститься документальна розповідь про неї та про її свідчення на суді над нацистськими військовими злочинцями у 1946 році.

Книжка також нагадує про те, що Бабин Яр – не єдине місце масового терору проти євреїв в Україні, і про наш моральний обов’язок вшановувати пам’ять загиблих в інших українських містах.

Геноцид ромів України в період Другої світової війни [Текст] : вивчення, викладання, комеморація / Укр. центр вивчення історії Голокосту. – Київ : ТОВ “Спринт-Сервіс”, 2016. – 228 с. 

Роми – ще одна етнічна група, на яку був спрямований нацистський терор. На жаль, досі немає ґрунтовного історичного дослідження, яке б пов’язало долю ромів у Другій світовій війни із розстрілами в Бабиному Яру, хоча відомо, що на його території німецькі війська знищили п’ять кочових ромських таборів ще до початку масових страт 29 вересня 1941 року. Однак наукові статті, вміщені у збірці, дають певне уявлення про причини, механізм та наслідки геноциду ромів. Очевидно, що в Бабиному Яру терор проти ромів відбувався у два етапи, як і по всій території окупованих нацистами країн: спочатку швидке знищення кочових таборів, потім облави в лісах та пошук ромів у містах. Схожим чином нацисти розправилися й пацієнтами та персоналом психіатричної лікарні в Києві: спочатку повели до Бабиного Яру етнічних євреїв, потім, приблизно навесні 1942-го, уже всіх…
Але повернімося до книжки. Вона нагадує, що наслідки геноциду ромів досі не подолані, що пам’ять про жертв належним чином не увічнено, а упереджене ставлення до етносу в цілому досі зберігається. Попереду ще багато роботи.

Теліга, Олена Іванівна.
О краю мій… [Текст] : твори, док., біогр. нарис / упоряд., перед. сл., прим., біогр. нарис Н. Миронець. – К. : Видавництво імені Олени Теліги, 1999. – 494 с.

Олена Теліга – найвідоміша представниця українського підпілля, яка загинула в Бабиному Яру. Коли на початку 1942 року серед підпільників ОУН-М, до яких вона належала, почалися арешти та розстріли, стало зрозуміло, що далеко не всі з них матимуть змогу покинути Київ та врятуватися. Олена вирішує залишитися, аби бути разом із соратниками навіть у час смерті. Її чоловік Михайло Теліга також був розстріляний нацистами, подружжя загинуло 21 або 22 лютого 1942 року.
Нині на території Бабиного Яру встановлено пам’ятник Олені Телізі та хрест з іменами близько шестиста загиблих українських підпільників. Чи цього достатньо? Напевне, ні. До того ж, коли навесні цього року розгорівся скандал з розробленим російським кінорежисером Іллею Хржановським новим проєктом меморіалу, про необхідність увічнення пам’яті про борців за Незалежність України згадували дуже мало…

Зображення: vsiknygy.net.ua

Івченко, Владислав Валерійович.
Два пасинки Митрополита [Текст] : роман / обкл. О. Богуславської. – Брустурів : Дискурсус, 2017. – 463 с.

Письменник Владислав Івченко, беручись до роману про Митрополита Андрея Шептицького та двох його пасинків, Івана та Теофіла, врятованих від Голодомору 1933 року, поставив перед собою надзвичайно амбітне мистецьке завдання. Автор зобразив практично всі події Другої світової війни в Україні вже від 1 вересня 1939 року, причому написав не тільки про історію українців, а й про поляків та євреїв у ній; про складні взаємини між собою, радянськими та нацистськими окупантами і про неймовірну постать Митрополита, який зумів вистояти під час навали насильства та темряви. Крім трьох головних, у творі діють ще дуже багато героїв другого плану; власне, двоє з них взимку або на початку весни 1942 року потрапляють до Бабиного Яру, одна у ролі жертви, другий у ролі ката. Ми не будемо переповідати, як це сталося і чим скінчилося; роман має гострий сюжет та драматичну інтригу, що не відпускає до останньої сторінки.

Категорії: Без категорії

Повєткін Євген

ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва, бібліотекар (з 2017 р.), 46 років. За освітою філолог, випускник Бердянського педуніверситету (1997 р.) і магістерського курсу з історії, теорії літератури та компаративістики НаУКМА (2000 р.)

Easysoftonic
EnglishFrenchGermanItalianUkrainian