Часом здається, що для того, щоб належно зрозуміти американську літературну класику ХХ століття, потрібно знатися на автомобілях. Навіть якщо її герої – не відчайдушні фанати дороги за кермом, як у хрестоматійному романі “В дорозі” Джеймса Керуака, а найжалюгідніші злидарі, як у “Гронах гніву” Джона Стейнбека. Адже навіть на пошуки заробітку на щоденний шматок хліба вони вирушають не пішки, а на авто – хоч на якому дешевому та убогому.
В Україні з літературним автомобілізмом дуже довго ніяк не складалося. Попри те, що на українській території в радянський час діяло виробництво автобусів у Львові, вантажівок у Кременчуку й легковиків у Запоріжжі та Луцьку, з героями-водіями в літературі соціалістичного реалізму було зовсім негусто. Один з поодиноких винятків становить Заболотний, герой роману Олеся Гончара “Твоя зоря”, але він мотається на своїх чотирьох колесах десь дуже далеко від України – як не в Японії, то в Штатах. Та й дипломатична посада, на якій він служить – все ж трохи далеко від типового робітника або колгоспника, про яких тоді можна було написати й надрукувати книгу. Не рахується, словом.
І от уже коли СРСР розпався, а з ним почали розсипатися на шматки усі матеріальні та культурні артефакти радянської епохи, автомобільна легенда соцреалізму в СРСР нарешті з’явилася! На “Книжковому Арсеналі-2019” у рамках виставки, присвяченій київському будинкові письменників “Роліт”, було продемонстровано фото 1952 року, на якому зображений поет Максим Рильський на фоні власного авто – “Побєди”. А через сорок років його юний (на той час) та зухвалий літературний нащадок Кузьма Скрябін всього за двісті баксів дістане повне право розпоряджатися цією статусною тачкою доби пізнього сталінізму. Може, він би був не проти здійснити мрії Максима Тадейовича й об’їхати на ній всю Україну, як герої Керуака свого часу гасали Штатами – від узбережжя до узбережжя. Але Кузьмі Скрябіну поки страшенно ніколи, він спішить у протилежному напрямку – до Берліна, міста, в якому щойно впала Берлінська стіна…
Важко уявити собі більш невідповідний транспорт для такої подорожі, але карнавальний драйв дев’яностих сприяє авантюристам-початківцям. І вже там, у Німеччині з’ясувалося, що авто академіків, заслужених та народних артистів та лауреатів сталінських премій у великому вільному світі не варте й ламаного пфенінга, й цікаве воно тільки схибленим фанатам-колекціонерам. Але завзятого веселуна Кузьму Скрябіна це не бентежить анітрохи, він продовжує смішити своїми неймовірними порівняннями та карколомними пригодами…
Запрошуємо взяти у нас книжку Кузьми Скрябіна “Я, “Побєда” і Берлін” на абонементі відділу Adults/Дорослі 🙂
