Щороку 8 липня ми відзначаємо Всеукраїнський день родини. З цієї нагоди БІБЛІОТЕКА приготувала тематичний огляд книжок українських письменників, присвячених роздумам про сім’ю, сімейне життя та в цілому про життя та світ. Ми спробуємо показати, що на ці вічні теми можна й необхідно писати добре, щиро, нешаблонно. Нам би дуже хотілося б переконати внести ці твори у Ваші найближчі читацькі плани. Отже, починаймо.
1. Мар’яна Прохасько, Тарас Прохасько. Хто зробить сніг. – Л. : Видавництво Старого Лева, 2015. – 71 с.
Ця книжка є першою в книжковій серії про велику та дружну кротячу родину, про їхню затишну підземну хатинку та великий світ навколо. Оскільки її творці – письменник Тарас Прохасько та художниця-ілюстраторка Мар’яна Прохасько – самі є подружжям, то книжечка може багато розповісти найменшим про сім’ю, в якій вони живуть. Почати хоча з того, що мама й тато – дуже різні, так само й усі діти в їхній великій родині. Що їх тримає разом? І тут авторське подружжя непомітно, але переконливо розповідає про величезну й ретельно продуману систему правил та ритуалів, яка дає змогу враховувати смаки, ділитися спостереженнями та мріями, спільно складати плани та залагоджувати конфлікти. Читаймо спільно з дітьми, аби підгледіти й творчо використати їхні рецептики 🙂
Між іншим, “Хто зробить сніг” стала переможцем престижного книжкового конкурсу “Дитяча книжка року Бі-Бі-Сі” у 2013 році.
2. Оля Русіна. Сестричка: маленька повість / іл. О. Мазур ; обкл. З. Базилевич. – Львів : Видавництво Старого Лева, 2014. – 195 с.
Дебютна книжка письменниці, журналістки та перекладачки Ольги Русіної нагадує, що сім’я – це не тільки про тата й маму. Молодша сестричка Ксенія Русіна (імена в книжці, здається, справжні:)) – непосида й вигадниця, з якою Олі часто буває зовсім непросто. Але життя в одній родині із страшенно яскравою особистістю (дарма що вона тільки щойно перейшла з першого в другий клас) – це не лише фейерверк вигадок, пригод та розіграшів, а й неймовірні можливості. Власне, саме завдяки Ксені Ольга Русіна й стала літераторкою:)
3. Ольга Купріян. Щоденник Лоли. – Київ: Книголав, 2018 – 208 с.
Чи може 16-річна дівчина, яка ще не скінчила школи, бути головою родини? Письменниця Ольга Купріян у “Щоденникові Лоли” розповідає про такий екстремальний досвід. Героїня книжки ніби між іншим зізнається, що змушена дбати про безліч речей, від заробітків (так-так, ще на шкільній лаві) та оплати комунальних рахунків до піклування про менших братів та бабусю. Чи є такий стан справ нормальним, чи він виник виключно через байдужість чи неуважність дорослих? Коли увага та допомога дорослих бувають для підлітка життєво необхідними, як і від кого слід вимагати її? Питання, над якими варто поміркувати під час читання “Щоденника Лоли”.
Ось тут можна прочитати про зустріч авторки Ольги Купріян з читачами БІБЛІОТЕКИ.
4. Василь Стус. Листи до сина. – Харків: Ранок, 2019 – 280 с.
Радянська тоталітарна система відібрала у Василя Стуса не тільки можливість бути поетом, якого знають, читають та цінують за життя. Через ув’язнення та переслідування він не міг повноцінно займатися вихованням сина. Все, що йому було доступне – писати листи з далеких сибірських таборів. Сучасне видання “Листів до сина”, що оформлене як діловий щоденник-молескін, засвідчує, що батьківська любов, помножена на підтримку родини, побратимів-шістдесятників та української громади в цілому, може творити дива. Тепер у всіх нас є можливість порадитись з Василем Стусом в ситуаціях важкого й відповідального життєвого вибору.
Ось тут можна прочитати про зустріч сина поета та упорядника книжки Дмитра Стуса з читачами БІБЛІОТЕКИ.
5. Володимир Лис. Соло для Соломії. Харків, Клуб сімейного дозвілля. — 2013. — 368 с.
В цьому книжковому огляді ніяк не можна обійтися без найбільш традиційного жанру для сімейної тематики – родинної хроніки. Волинянин Володимир Лис нині вважається чи не найдосвідченішим її майстром. Як запевняє автор, роман “Соло для Соломії” написано на реальному біографічному матеріалі. Головній героїні судилося з’єднати в своїй долі різні історичні епохи – від міжвоєнної Польщі до незалежної України. За все своє довге життя, яке під пером Володимира Лиса здається просто-таки нескінченним, Соломії жодного разу не трапилося можливості пожити у шлюбі з коханим чоловіком, створити надійну сім’ю. Кілька разів їй доводилося приймати величезний виклик долі – народжувати та самій ставити на ноги дітей. Автор показує, що жінці у буремні часи до снаги заступити відсутнього або нездалого чоловіка на чолі патріархального роду. Але навіщо така роль жінкам у ХХІ столітті – питання для роздумів…
6. Жадан, С. В.
Інтернат – Чернівці: Meridian Czernowitz, 2017. – 335 с.
Попри те, що головний герой роману Сергія Жадана “Інтернат” – вихідець із великої та дружної родини, впродовж життя він поступово розгубив запаси завзятості, щирості, впевненості в собі, відкритості та цілеспрямованості. Він уже майже примирився з амплуа лузера, який уперто марнує (Сергій Жадан вжив би тут міцніше слівце, але ж ми – БІБЛІОТЕКА для дітей 🙂 всі шанси по життю – на кар’єру та улюблену справу, на дружбу, кохання, сім’ю та власний дім. Потрібно було спалахнути війні на Донбасі, аби він зважився на свій запізнілий бунт, на гонитву за можливістю відчувати та діяти, як жива людина. Племінник, за яким подався Паша до майже покинутого інтернату десь у самому пеклі боїв, нібито не був найближчою йому людиною. Однак щось таки утримало Пашу від цілковитої байдужості та зради…