Сьогодні, 9 березня, минає 207 років з дня народження Тараса Шевченка, а завтра – 160 років з дня його смерті. Ще одна шевченкова дата, що припадає на початок березня – 7.03.1840, день здачі до цензури першого “Кобзаря”. БІБЛІОТЕКА хотіла б нагадати історію появи цієї поетичної збірки, яка й закріпила за Тарасом Шевченком звання Кобзаря – народного співця та виконавця на кобзі.
Тарас Григорович зробив кар’єру професійного художника, зумів досягти найвищого щабля майстерності, здобувши наприкінці життя звання академіка гравюри. Натомість він увійшов до історії України як поет, і не просто як автор поетичних творів, а як Перший Поет.
30-40-ті роки ХІХ століття – час, коли доба романтизму в Європі вже добігала кінця. Цей мистецький напрям був натхненний Великою французькою революцією 1789 року. Втім, філософську та естетичну систему романтизму було розроблено не у Франції, а в Німеччині. У пошуках найбільшого зближення культури та природи німецькі романтики вперше активно зацікавилися збиранням фольклору та його творчим використанням у своїй літературній творчості. Зацікавлення етнографією досить швидко поширилось з Німеччини у сусідні з нею Польшу та Чехію, а вже звідти – й на решту слов’янських народів. До приходу Тараса Шевченка в літературу в Україні вже були свої перші академічні вчені-етнографи, були й митці, що черпали натхнення в народній творчості. Але з Першим Поетом упродовж першої чверті ХІХ століття все ніяк не складалося.
На політичній карті Європі того часу майже не було національних держав – тоді панували імперії. Увага до фольклору, закоханість у народну поезію та інші естетичні здобутки – це добре, але романтизм рано чи пізно мав вийти за межі мистецтва й заговорити мовою політичних декларацій. На практиці це означало, що хтось з літераторів мусив показати у своїх творах візію майбутнього свого народу, кардинально відмінну від імперської системи координат. Він, зрештою, і ставав Першим поетом – з усіма належними йому лаврами від власного народу й казематом від імперської влади. Тарас Шевченко отримав і перше, і друге.
Коли заходить мова про роль Першого поета в романтизмі й Тараса Шевченка у цій ролі, варто звернути увагу на той факт, що власне на території України ні в Тараса Григоровича, ні в кого-небудь іншого нічого б не вийшло. З дуже простої причини – друк книжок українською мовою тут був заборонений ще з часів Петра Першого. А надрукуватися конче було необхідно. Для цього потрібно було обійти два серйозні бар’єри – царську цензуру та матеріальну незаможність самого Тараса Шевченка, який не міг надрукуватися власним коштом.
У 1840 році, коли готувалася до друку перша Шевченкова збірка з напрочуд влучною назвою “Кобзар”, залагоджувати дозвіл на друк узявся земляк та друг Тараса Григоровича, теж відомий український поет Євген Гребінка. Завдяки його особистому знайомству з цензором Петром Корсаковим збірка й отримала дозвіл на друк 18 квітня 1840 року. Євген Павлович допоміг відшукати й мецената – ним став великий український землевласник Петро Мартос. Таким чином, з самого початку публікація поезії Тараса Шевченка була справою “українського лоббі” в Петербурзі (лоббі – група впливових осіб, які домагаються певних важливих політичних або бюрократичних рішень).
Докладніше про Тараса Шевченка як про Першого поета – у лекції літературознавця Євгена Стасіневича у рамках проєкту “Wise cow. Українська література в іменах”:
Про традиційну виставку “Кобзарів” та книжок шевченківської тематики у БІБЛІОТЕЦІ читайте тут.
Шевченко, Тарас Григорович.
Кобзар 1840 року [Текст] . – Факс. вид. – Київ : Веселка, 2014. – 114 с.