Хто може знати все про Чорнобиль? Зустріч з історикинею Наталею Барановською

Представники якого фаху можуть знати все (або майже все) про Чорнобильську аварію? Фізики-атомщики, інженери-енергетики, радіобіологи, хіміки, агрономи, міліція та військові, усі, хто працював на ліквідації наслідків та побудові об’єкту “Укриття”? Відповідь багатьом здасться парадоксальною, а проте найповнішими та найсистемнішими знаннями про Чорнобиль володіють… професійні історики!

Напередодні 32-річчя з дня аварії на Чорнобильській атомній електростанції #БІБЛІОТЕКА спільно з Національним музеєм “Чорнобиль” запросила історикиню, доктора історичних наук, старшого наукового співробітника відділу новітньої історії та політики Інституту історії НАНУ Наталю Петрівну Барановську. Пані Наталя вивчає різні аспекти чорнобильської проблематики уже понад 25 років, вона є автором та упорядником більше десятка ґрунтовних наукових праць. Щоб опрацювати гігантський обсяг матеріалу, їй довелося серйозно вивчити усі суміжні галузі знань, починаючи від ядерної фізики та атомної енергетики й закінчуючи медициною та сільськогосподарськими науками. Наталя Петрівна розповіла нашій аудиторії – п’яти- та семикласникам київської школи №71 – не тільки про власний досвід поїздок до тридцятикілометрової зони, а й про наполегливу боротьбу за можливість доступу до галузевих архівів установ  влади в Україні та в Москві (поки це було можливим), про Чорнобиль у художній літературі, зокрема, в творах письменника Юрія Щербака, а також про висновки, які має зробити людство з Чорнобильскої катастрофи. Не буває повністю безпечного “мирного” використання атомної енергії – переконана вона, і світове майбутнє – точно не за нею.

В Прип’яті, на ЧАЕС та в зоні відчудження багато що вражає. Наталя Петрівна запам’ятала на все життя, коли під час першої поїздки до Зони вона побачила вдалині електростанцію та об’єкт “Укриття”. Не менш вражаючою була кінохроніка, яку передивилися всі присутні. Стискається серце, коли уявляєш себе на місці інженерів та фотографів в маленькій покритій свинцем кабінці, піднятій краном над розпеченим жерлом зруйнованого реактора…

І все-таки Чорнобиль – це не тільки про сумне. Тоді, в 1986-му, людство вийшло переможцем із двобою з атомною стихією. Страхи про масові мутації та спотворення генофонду всього живого, про постійну загрозу нових радіоактивних викидів за 32 роки, що минули, на щастя, не справдилися. Навпаки, Чорнобиль нині асоціюється з буянням дикої природи, поверненням багатьох видів червонокнижних рослин, птахів і тварин. Але так сталося не просто так, це в чималій мірі заслуга ліквідаторів аварії, які займалися дезактивацією місцевості, часто з ризиком для життя та здоров’я. Наприкінці нашої зустрічі ми вшанували цих героїчних людей хвилиною мовчання.

Подяка науковій співробітниці Національного музею “Чорнобиль” Любові Пікулі за допомогу в організації та модерацію нашої зустрічі.

Любов Пікуля, науковий співробітник Національного музею “Чорнобиль”
Наша гостя – доктор історичних наук, дослідниця історії Чорнобиля Наталя Петрівна Барановська

Обкладинка видання дослідження Наталі Барановської “Испытание Чернобылем”, подарованого авторкою для #БІБЛІОТЕКА
Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *