Ми, бібліотекарі, як ніхто інший зацікавлені, щоб в Україні з’являлася своя добротна масова література. Щоб у нас у фондах були не тільки світові бестселери, наприклад, книжки Дена Брауна, Стівена Кінга чи Джоан Роллінг, а й твори письменників, яких можна було б запросити до нас у БІБЛІОТЕКУ й легко зібрати повний зал у просторі Події/Events. Знову ж таки, світовий досвід свідчить про те, що серед найбільш популярних жанрів – гостросожетний соціально-фантастичний роман. Цієї суботи у БІБЛІОТЕЦІ відбулася зустріч з українським автором соціальної фантастики та сучасної авантюрної прози, письменником з Херсонщини Анатолієм Шкаріним.
Пан Анатолій зізнався, що амбіції написати класну гостросюжетну книжку в нього були ще з підліткового віку – у дванадцять написав свій перший рукопис, а в шістнадцять, коли настала пора отримувати паспорт, придумав собі підпис зразу із прицілом на книжковий автограф:) Однак по-справжньому літературна кар’єра Анатолія Шкаріна розпочалася лише коли йому було близько тридцяти п’яти. Написання своєї першої книжки стала для нього свого роду арт-терапією в складних життєвих обставинах, спричинених економічною кризою 2008 року. Той перший твір, попри наполегливість пана Анатолія у пошуку видавництва, світ так і не побачив, але тепер він говорить про це з полегшенням. Натомість літературна доля наступних його книжок поступово йде вгору, тож автор розповів, як приємно було побачити свої дітища на розкладці новинок в одній із книгарень поруч з творами Дена Брауна та Стівена Кінга:)
Анатолій Шкарін склав свій іспит на письменницьку наполегливість, старанність та витривалість, написавши упродовж п’яти років у співавторстві з Дмитром Кириченком роман “Пізній дощ”. Завдання стояло й справді нелегке, адже головний герой – молодий француз алжирського походження, а події твору розгортаються в Алжирі напередодні та під час розгулу терору ісламістів. У нас в Україні дуже мало стежать за подіями в Африці, в той час коли вони раз по раз з’являються у заголовках новин на Заході, передусім у Франції. Автори не мали змоги особисто побачити місця, де розгорталися події – довелося компенсувати переглядом карт, фотографій та опрацюванням матеріалів преси.
Брак працьовитості, наполегливості та вміння працювати з великою романною формою – не єдині виклики, що стояли перед автором. Для того, щоб твір не нагадував нескінченне нудне телевізійне ток-шоу, Анатолієві Шкаріну довелося добряче повчитися сучасній драматургії. Засвоєні уроки він демонструє в своїй наступній книзі ”Ебола. Шалений квест”. Цей роман, який у другій редакції першим із творів письменника побачив світ українською мовою, засвідчив також відхід від орієнтації на російський книжковий та кіноринок. Книжка екранізується в Україні, над нею працюють молодий режисер та перспективна акторська команда. Дещо із зробленого пан Анатолій продемонстрував на нашому екрані, знайомлячи з буктрейлером до своєї книжки.
Нині Анатолій Шкарін дописує та готує до друку нову збірку оповідань. Малий жанр приваблює його компактністю, а також можливістю висловлюватися щодо тем та героїв, які не вписуються у велику форму:)
На завершення розповіді про зустріч із Анатолієм Шкаріним хочеться відзначити, що добра література, й у тому числі й гостросюжетна, базується на двох речах – письменницькій старанності та його відвертості. Скидається на те, що в пана Анатолія є й перше, й друге, тому, сподіваємося, нові цікаві книжки з-під його пера вже зовсім не за горами.
