Час дитинства – це час яскравих мрій. Але у дітей вони бувають мінливі, як хвилі на воді – за дуже нетривалий час вони вже мріють про щось інше. Щоб знову помріяти про що-небудь, доведеться запам’ятати образ або історію, що постає перед очима. А від мрії, що вже оселилася в чиїсь голові, лишається зовсім невеликий крок до кумедної, ліричної або й навіть приголомшливої розповіді. Хто з батьків не чув, як їхні діти намагаються переповісти свої фантазії? Але Маруся Щербина разом з мамою, молодшим братом, рештою членів родини, друзями й однокласниками впевнено йде далі – вони збирають ці історії, поширюють та обговорюють. А коли Маруся почала намагатися записати їх у зошит, ця справа поступово так захопила її, що майже непомітно назбирався матеріал на дебютну книжку.
Втім, оповідки із збірки “Небилички від Марічки” народилися не тільки з фантазій та кумедних бувальщин. Чи не найпотужніше джерело Марусиного натхнення – прочитані книжки. Серед найулюбленіших своїх авторів вона називає британця Джеремі Стронґа.
Коли ж ми запитали Марусю про її найулюбленіше зайняття, не почули у відповідь нічого надто незвичайного – подорожі, прогулянки та розваги з друзями, спілкування у соцмережах, фотографія. Втім, додає вона, літературна творчість усе переважає, до неї вона раз по раз повертається. Відтак майбутні книжки Марусі Щербини обов’язково скоро з’являться. Запрошуємо на перегляд ефіру з юною письменницею:
Маруся Щербина. Небилички від Марічки. – К.: Зелений пес, 2020. – 256 с.