Чи можна собі уявити, щоб в Іспанії не знали про художника Пабло Пікассо? Або щоб жителі багатомільонного Мехіко ніколи не чули про національну школу монументального мистецтва, всесвітньо відомих муралістів (тих, що пишуть мурали – картини на великих зовнішніх стінах будинків) Дієго Рівери та Хосе Сікейроса? На жаль, нині про Михайла Бойчука, засновника української монументальної школи, чи найяскравішої зірки на нашому мистецькому небосхилі 20-х років ХХ століття, поки що знають лише професійні художники та фанати мистецтва. Бо Михайла Льовича та його відданих учнів намагалися знищити двічі – спочатку в 1937 році їх позбавили життя, а потім знищили всі монументальні роботи. Герострати від мистецтва соцреалізму добралися навіть до фресок у Львові, який на час розправи з митцем ще не був територією Радянського Союзу.
Нині, у ХХІ столітті, українське незалежне мистецтво нарешті знову отримало доступ до великих монументальних площин. І ми всі на власні очі переконалися, що Михайло Бойчук був абсолютно правий, ще сто років тому роблячи ставку на великі фрески та мурали. Завдяки вуличному та інтер’єрному монументальному живопису урбаністичний простір набуває нових якостей та властивостей. А ще Михайло Львович навчив нашу мистецьку спільноту братися й успішно реалізовувати по-справжньому амбітні й масштабні арт-проєкти, акумулювати під них всі доступні ресурси, щоб досягати максимального результату.
З нагоди 138-річчя з дня народження Михайла Бойчука БІБЛІОТЕКА долучилася до традиційного меморіально-просвітницького заходу, який щороку проводить Меморіальний заповідник “Биківнянські могили”. З фахівцями-істориками мистецтва ми з’ясовували, яка спадщина лишилася від самого Михайла Бойчука та його послідовників-бойчукістів. Серед них особливе місце належить дружині художника – Софії Налепинській-Бойчук, лише нещодавно фахівці знайшли та опрацювали її карну справу – услід за чоловіком вона загинула в застінках НКВС у 1937 році. З режисеркою Олександрою Степашко говорили про те, як розповісти про Михайла Бойчука, бойчукістів та їхній мистецький прорив мовою кіно, про два кіносценарії байопіків про нього, які зараз у роботі. З громадським активістом Артуром Рудзицьким поговорили про видавничі проєкти, присвячені мистецькому рухові бойчукістів, що їх удалося реалізувати в незалежній Україні. На жаль, вони не були численними, але два великих видання є на полицях БІБЛІОТЕКИ – це альбом “Український авангард”, в якому вміщено роботи бойчукістів Софії Налепинської-Бойчук та Василя Седляра, та “Кобзар” Тараса Шевченка з ілюстраціями Василя Седляра. Запрошуємо до перегляду відео з нашого онлайн-ефіру:

Український авангард 1910-1930 років [Текст] : альбом / авт. вступ. ст., упоряд. Д. Горбачов. – Київ : Мистецтво, 1996. – 400 с. 

Білокінь, С. І.
Бойчук та його школа [Текст] / гол. ред. Н. Прибєга ; пер. англ. мов. К. Калиновської. – Київ : Мистецтво, 2017. – 255 с.

Шевченко, Тарас Григорович.
Кобзар [Текст] / післямова й біогр. довідки А. Рудницького ; прим. Є. Нахліка ; худож. В. Ф. Седляр. – К. : Дух і літера : Оранта, 2009. – 551 с.

Категорії: Без категорії

Повєткін Євген

ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва, бібліотекар (з 2017 р.), 46 років. За освітою філолог, випускник Бердянського педуніверситету (1997 р.) і магістерського курсу з історії, теорії літератури та компаративістики НаУКМА (2000 р.)

Easysoftonic
EnglishFrenchGermanItalianUkrainian