Жахіття Голокосту в Україні не вичерпується Кам’янцем-Подільським, київським Бабиним Яром та іншими масовими вбивствами єврейського населення, здійсненими майже одразу після окупації тих чи інших територій нацистами. З письменницею Надійкою Гербіш та історикинею Тетяною Федорів ми говорили про інший бік трагедії – про ґетто, створені для тортур, примусової праці та вбивства цивільного населення, передусім єврейського, на території нинішньої Польщі та Західної України. Книжка “Ми живемо на краю вулкана”, що побачила світ у видавництві “Портал”, створена на основі документальних матеріалів про ґетто в Збаражі на Тернопільщині. Вона адресована молодшим школярам. Як розповісти їм про величезну гуманітарну катастрофу, не травмуючи їхньої психіки? Надійка Гербіш визнає, що це дуже складний виклик для літератора. Щоб упоратися із ним, вона зосередилася на історіях тих, хто вижив. Переважно це єврейські діти, і в цьому є свій, не завжди очевидний вимір трагедії – адже вижити для них практично завжди означало втратити батьків та сім’ю. Світла сторона в цих трагічних долях – це те, що в потрібний момент знайшлися люди, здебільшого зовсім незнайомі, які не тільки переховували їх, ризикуючи власним життям, а й замінили матір або батька…
Назва книжки – “Ми живемо на краю вулкана” – не випадкова асоціація. Окрім того, що це фрагмент з історичного документу – листа батька до родичів у Великобританії з проханням дати прихисток дочці, це ще й важливий урок, який варто опрацювати разом із дітьми. Надійка Гербіш докладно описує передчуття героїв перед тим, як убивці прийдуть до них додому або почнуть полювати на них. У таких масштабних гуманітарних катастроф завжди є передвісники. На них потрібно вчасно реагувати, діяти виважено й рішуче, не сподіваючись, що лихо когось обмине.
Перекидаючи місток до сьогодення, варто обговорити з дітьми, що гігантські масштаби Голокосту були зумовлені в тому числі такою простою річчю, як несанкціонований доступ до персональних даних. Нацистська верхівка Німеччини в 1942 році хвалилася, що зібрала дані про 11 млн. євреїв практично в усіх країнах Європи і мала намір їх знищити, щойно ці країни будуть нею окуповані. І це не єдиний місток до сьогодення. Інший чинник масових вбивств – беззахисність громадян після руйнування їхніх національних держав. Тому ми маємо застерігати наших дітей від легковажного ставлення до своїх громадянських обов’язків, і це не тільки про відповідальну участь у виборах.
Ще одна важлива річ, до якої закликали авторка та наукова консультантка книжки – беззастережна повага до особистості. В сьогоденні не має бути місця зверхньому ставленню до інших людей, на чому б воно не базувалося.
Як протистояти мові ворожнечі, насильству та іншим деструктивним суспільним явищам? Надійка Гербіш називає простий та універсальний рецепт: збільшення поінформованості. Прочитайте разом з дитиною книжку, відвідайте меморіальні музеї в Україні та за кордоном, беріть участь у відзначенні пам’ятних дат – так нині можна виявити солідарність з жертвами Голокосту. Запрошуємо до перегляду запису нашого онлайн-ефіру:
P.S. Про масштаби Голокосту в період Другої Світової війни на Тернопіллі та зокрема в Збаразькому ґетто можна прочитати у документальному матеріалі науковців музею “Територія терору” у Львові.
Надійка Гербіш. Ми живемо на краю вулкана. Ілюстрації Олени Лондон. Наукова консультантка Тетяна Федорів. — Київ: Портал, 2020.