Персонажі одинадцятого епізоду “Казкових сніданків” прийшли до нас просто з листопадово-грудневої інтерактивної книжкової полички. Так-так, мова була саме про ведмедиків, і не простих бурих, що в цій порі вже солодко сплять у своїх берлогах, а про полярних білих. Так от, білі полярні ведмежата одного разу почали хвалитися своїми татусями. І малята, і ведмежата дуже швидко помічають, що найбільше цінується серед дорослих. Тому мова дуже швидко зайшла про сильні лапи й накачані м’язи, великий показний будинок, про безліч куплених недешевих іграшок, про екстремальні стрибки з парашутом, про швидкий та потужний полярний джип, за кермом якого сидить не хто інший, як Ведмідь-тато-Великий-начальник. І тільки ведмежа Малюк не знало, чим йому джойказино похвалитися, бо на перший погляд здається, що обійми та веселі ігри нічого не коштують. Потрібна була увага та підтримка дорослих ведмедів, аби довести малому – це так не тому, що вони нічого не варті. Якраз навпаки – так є тому, що обійми, добро та любов не мають ціни…
Цю на перший погляд нехитру ведмежу історію ми спільно прочитали в книжці “Я люблю тата”*. А щоб легше було уявити м’які ведмежі обійми, ми й зробили з паперу ось цих ведмедиків:)
_____________
Я люблю тата [Текст] : казка: Книжка для малюка / К. Ю. Богданова ; пер. з рос. О. В. Ковалевський ; іл. О. Демченко. – Х. : Ранок, 2001