У світі завжди існуватимуть люди, чия біографія здається нам абсолютно неймовірною. “Але ж так не буває” – думаємо ми, читаючи про трюки ілюзіоніста Гаррі Гудіні або про американську плавчиню Лінн Кокс, яка перепливла Берингову протоку. Втім, доля Петра Григоренка, який дослужився у Червоній Армії до звання генерал-майора й проміняв казкові (за мірками Радянського Союзу) будні персонального пенсіонера на дисидентство й каральну психіатрію, вражає не менше. У період остаточного згортання хрущовської відлиги він став одним з перших, хто на повний голос заявив про злочин геноциду проти кримських татар. Радянська система не змогла ні зламати, ні зганьбити Петра Григоренка ні звільненням з улюбленої роботи, ні позбавленням високого офіцерського звання, ні багаторічним ув’язненням у психушці. Зрештою, СРСР нічого не зміг з ним зробити й мусив задовольнитися його вигнанням та позбавленням громадянства. Опинившись у США, Петро Григоренко встиг написати й видати докладні спогади, перш ніж піти з життя 1987 року.
У роки Незалежності України мемуари Петра Григоренка були перевидані. На жаль, БІБЛІОТЕКА поки що не має їх у своєму фонді, але сподівається виправити становище після завершення карантину.
Генерал Петро Григоренко: Спогади, статті, матеріали. Упорядник: Олесь Обертас – К.: Смолоскип, 2008. – 832 с.
Категорії: Без категорії