Завдяки драматургині Катерині Пеньковій та театральній студії “Зоряні діти” проблема правильного поводження із сміттям дістала видовищне та надзвичайно емоційне сценічне втілення

Гострий конфлікт, який лежить в основі драми для постановки в підлітковій театральній студії, завжди можна зробити актуальним, нешаблонним і животрепетним. Драматургиня Катерина Пенькова звернула увагу на одну з таких драматичних невідповідностей нашого повсякденного життя, що міститься у наших сміттєвих кошиках та відрах. Викинути сміття – не значить його позбутися, а нинішня стратегія поводження з відходами “викинув і забув” потенційно загрожує знищенням усьому живому.

Людство не сприймає створений ним одноразовий мотлох, такий, як Повітряна кулька, Одноразова соломинка або Черевик без пари, знаряддям убивства. Тому однойменні персонажі п’єси “Покидьки” мусять брати на себе провину за знищення живої природи, зокрема, за шкоду океанічній Черепасі, завданій пластиковим забрудненням. Там, де провина – там і покарання, тому в постановці з’являються елементи кримінальної драми. Тільки належна та ефективна переробка сміття – шанс уникнути екологічної відповідальності за його створення.

Історія, показана на сцені БІБЛІОТЕКИ зусиллями юних акторів-учасників студії “Зоряні діти”, їхньої керівниці й режисерки Зоряни Цвик, художниці-постановниці Олени Куцої-Чапенко та художниці по костюмах Ірини Устименко, розповідає про справжню ціну комфорту користування одноразовими пластиковими речами. Чи готові ми миритися із шкодою живій природі; чи не час вийти із зони комфорту й поводитися з більшою повагою до навколишнього середовища? Важлива тема для роздумів, чи не так?

Категорії: Без категорії

Повєткін Євген

ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва, бібліотекар (з 2017 р.), 46 років. За освітою філолог, випускник Бердянського педуніверситету (1997 р.) і магістерського курсу з історії, теорії літератури та компаративістики НаУКМА (2000 р.)

Easysoftonic
EnglishFrenchGermanItalianUkrainian