Вже вдруге трапляється так, що день сміху 1 квітня припадає на час жорсткого карантину. На жаль, прийти до БІБЛІОТЕКИ, щоб узяти якусь велику гумористичну книжку, скажімо, роман або повість, або збірку оповідань чи казок, поки що не вийде. Натомість у нас є в запасі є безвідмовний засіб на такі випадки, як нині. Короткі кумедні віршики просто чудові – окрім посміятися самому, їх можна легко завчити напам’ять й розвеселяти близьких. Або й навіть прочитати зі сцени, коли трапиться на те нагода.
Степан Руданський. Вовки
Степан Руданський власне й започаткував у новій українській літературі жанр віршованої гуморески, або, як він сам його називав, співомовки. Одна з таких співомовок, “Вовки”, увійшла до кола дитячого читання, вона є в хрестоматійній збірці “Улюблені вірші”.
Вовки
«Чого, брате, так збілів?
Що з тобою сталось?»
— Та за мною через став
Аж сто вовків гналось!
– Бог з тобою…
Сто вовків!..
Та б село почуло…
— Та воно пак і не сто,
А п’ятдесят було.
– Та й п’ятдесят диво в нас…
Де б їх стільки взялось?
— Ну, Іванцю, нехай так,
Але десять гналось.
– Та і десять не було!
Знать, один усього?
— А якби то один вовк –
Страшно і одного!..
– А може, то і не вовк?
— А що ж то ходило?
Таке сиве та мале,
А хвостик, як шило.
Грицько Бойко. Як невдаха виступав
Грицько, або Григорій Пилипович Бойко – український радянський поет з Донеччини. Спілка письменників і комуністична партія напевне, дуже цінували його за вірші про шахтарську працю. Але в наші дні вийшло так, що найвідоміший його твір – ось ця весела мініатюра про виступ співака-невдахи. Це один з найкумедніших віршиків, що його вчать напам’ять у четвертому класі 🙂
От я вчора виступав!
Ви б почули, як співав!
Хоч немає слуху,
Я горлав щодуху!
До-ре-мі-фа-соль-ля-сі!
Голос мій почули всі.
А скінчив — що сталось! —
З місць усі зірвались,
Сцену ледь не рознесли,
А мене схопили —
Аж на вулицю несли
І вже там… набили.
Платон Воронько. Засмутилось кошеня.
Ще один приклад того, як один добре написана віршована дитяча гумореска переважує десятки великих патетичних творів 🙂
Засмутилось кошеня —
Треба в школу йти щодня.
І прикинулось умить,
Що у нього хвіст болить.
Довго думав баранець
І промовив, як мудрець: —
Це хвороба не проста,
Треба різати хвоста.
Кошеня кричить: «Ніколи!
Краще я піду до школи!»
Олеся Мамчич. “А в рудої киці”
Збірка дитячих віршиків Олесі Мамчич “А на нас упав ананас” (2013), власне кажучи, не містить класичних віршованих гуморесок. Але спроба бешкетно погратися з усталеними канонами написання віршів для дітей зайшла на ура 🙂
***
А в рудої киці –
золоті спідниці.
А в білої киці –
в лапках полуниці.
А в сірої киці –
складені копиці.
А в б’ючкої киці –
зеленка на пиці!
Іван Андрусяк. Хто хороший
Хижі зайці, про яких пише в своєму віршику Іван Андрусяк, дуже скидаються на першоквітневий розіграш. І це при тому, що у тексті начебто нічого не говориться про перше квітня!
Засинає бегемот,
позіхнувши на весь рот.
Біля нього моститься
ніжна бегемотиця,
й бегемотенята
полягали спати.
Лиш в сусідньому вольєрі
хижі зайчики не сплять
і зубаті пащі шкірять –
бегемота покусать…
Не повірили? Авжеж!
Бегемот хороший теж.
Сашко Дерманський. Лімерики
Лімерики – це взагалі-то такі коротенькі віршики. Зазвичай їх пишуть дорослі, аби потім читати їх одне одному й хвалитися витонченим почуттям гумору. Проте Сашко Дерманський постановив собі, що й у дітей з витонченим гумором все гаразд. Хіба ні?
*
Відчайдух один в славному Львові
Містом верхи промчав на котові.
Він кота осідлав,
Кіт брикався й нявчав…
Дивувалися люди у Львові.
*
Жив та був собі пан у Лубнах
Знався він на бродячих котах
З ними дружбу водив
І Лубнами бродив,
І співати залазив на дах
Григорій Фалькович. Хвости
Віршики Григорія Фальковича завжди починаються дуже чемно й серйозно. Та лишень подивіться, чим усе закінчується!
Сірий вовчик, лев і птах,
Поні волохаті –
Всі з хвостами, при хвостах,
Всі такі хвостаті.
І собаки, і коти,
І слони, і миші:
Де не глянь, хвости, хвости –
З ними красивіше.
Тільки в нас хвостів нема,
Чи то літо, чи зима:
Ні у мами, ні у тата,
Ні у маминого брата.
Ще й сусіди й гості –
Геть усі безхвості.
У такій родині
Сумно жить дитині.