Вони дивовижним чином знайшли одне одного. Спочатку маленька дівчинка-сирітка Софі, що виглядала однієї місячної ночі з вікна спальні, потрапила до рук Великого Дружнього Велетня і здійснила з ним неймовірну мандрівку до країни велетнів. Однак дуже скоро виявилося, що решта дев’ять велетнів не такі дружні, як ВДВ, більше того, вони щоночі гасають учвал по всьому світу, аби живцем поїдати дорослих і дітей.
ВДВ, попри те, що він теж велетень, безпорадний проти цих огидних кровожерних істот. Точніше, був безпорадним, поки мала Софі не придумала зухвалий і карколомний план порятунку людства. Щоб його здійснити, потрібна була допомога не кого-небудь, а самої Королеви Великобританії! Коли Її Величність вдалося переконати в реальності загрози від людиножерних велетнів, нарешті з’явилася непереможна команда, здатна впоратися з ними.
Книга Роальда Дала “Великий Дружній Велетень” – неправильна, точніше, цілковито бешкетна дитяча книжка. Так, в ній йдеться про персонажів, які більш доречні в якому-небудь найжахливішому жахастику, ніж в історії на ніч. Так, ВДВ, замість давати блискучі приклади витонченої літературної вимови, так і сипле смішними перекрученими словами, серед яких – жодного правильного. Однак всі ці ризиковані персонажі, сюжетні ходи й “стрьомна”, як сказали б сьогоднішні підлітки, стилістика – працюють. Книжку просто неможливо не дочитати до кінця!
Кровожерні велетні Роальда Дала – це не лише про казкове зло, а й про цілком реальні нічні бомбардування та ракетні обстріли Великобританії в роки Другої світової війни. Автор пройшов її бойовим офіцером, бачив її жахіття на власні очі. Відтак його смішна історія про відважну маленьку дівчинку, доброго велета-дивака та мудру Її Величність Королеву – не тільки заради розваги, а й для прикладу безкомпромісної боротьби зі злом навіть тоді, коли твої власні сили здаються тобі мізерно малими.
В українському виданні “ВДВ”, як і в самому сюжеті книжки, теж є кілька дивовижних зіркових зустрічей. Текст геніального автора Роальда Дала спочатку потрапив до рук геніального перекладача Віктора Морозова, а потім до геніального редактора – Івана Малковича. До цієї непереможної трійці долучилися художники Квентін Блейк та Кость Лавро. Результат вийшов однозначно вартим того, щоб прийти до нас у Центральну бібліотеку ім. Тараса Шевченка для дітей і взяти книжку у відділі обслуговування дошкільників та молодших школярів!
Євген Повєткін, ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва