Перше, що впадає в око всім, хто бачить зблизька британські книгарні та видавництва – це значно більші масштаби книжкового ринку, на якому, здається, знайдеться місце для скільки завгодно малої ніші для нового гравця. Ще одна суттєва відмінність від України – видавці не мусять постійно шукати кошти для кожної нової книжки й можуть складати річні й навіть дворічні маркетингові та виробничі плани. Втім, навіть з британськими фінансовими та поліграфічними можливостями друкувати нових авторів – все одно великий ризик. Серед українських письменників у Великобританії добре знають хіба що Андрія Куркова, до того ж ситуація з обізнаністю українських читачів про британських дебютантів дзеркальна – знають не більше двох – трьох імен.
Завдяки спеціальним програмам British Counsil та іншим культурним обмінам деякі українські видавці вже обізнані з британським книжковим бізнесом. Цієї п’ятниці 21 лютого вони ділилися своїми спостереженнями у БІБЛІОТЕЦІ в ході дискусії, організованої з участю українського мистецького видавництва ArtHuss.