У БІБЛІОТЕЦІ відбулася незвичайна зустріч: поетична лірика зустрілася з лірикою музичною, віршовані рядки – з нотами і тактами, а яскраві образи рідної української землі озивалися то влучним порівнянням чи метафорою, то розсипом мелодійних звуків. Поет-пісняр Петро Перебийніс, який зробив свої перші кроки в літературі в такі далекі п’ятидесяті, зустрівся з юними музикантами з Київської школи мистецтв № 8 та їхніми наставницями. Вийшло так, що Петро Мусійович немов мимохідь дав урок того, як знаходити й не відпускати натхнення. Адже воно, натхнення, може бути не десь далеко серед чарівної незайманої природи і не в якісь особливі моменти, що трапляються рідко. Він зізнається із щирою усмішкою: діти, які щойно виконали пісні на його вірші, додали радості й бажання писати ще, і писати ще краще!


Й тут-таки додає: для того, щоб нова пісня зазвучала, зачарувала мелодією й чистим юним голосом, йому з композиторкою Тетяною Димань доводиться працювати й навіть запекло сперечатися. На деякі правки буває дуже нелегко погодитися, визнати їх своїми, і в цей момент всі відчули, якими довірливими й щирими мають бути взаємини в творчому тандемі авторів слів і музики. За своє довге творче життя Петро Мусійович здружився з багатьма композиторами й музикантами, серед них, зокрема, й славетний Олександр Білаш. Але ми говоримо не тільки й не стільки про уславлені імена, скільки про перші, ще не дуже впевнені кроки до власного творчого успіху, зроблені ще в юності. Петро Мусійович згадує, як нелегко давалися йому попервах чистота та образність мови, її стилістична довершеність. І з теплотою в голосі розповідає про небагатослівну, але потужну емоційну підтримку рідного батька. “О, будеш писателем” – цей нехитрий захоплений вигук з уст простого українського хлібороба і справді дуже допоміг йому на старті журналістської та літературної кар’єри.

Завершився наша зустріч дружніми подарунками. Композиторка Тетяна Димань подарувала нам кілька нотних збірок для юних піаністів та вокалістів. Між іншим, позайматися за цими нотами можна буде просто в нашому просторі Art/Мистецтво, у нас є інструмент:) А Петро Перебійніс подарував нам свої поетичні збірки. А учні-юні музиканти подарували Петрові Мусійовичу… кросворд, в якому зашифрували його прізвище у назвах музичних інструментів, на яких вони вчаться грати. Треба було бачити, як він, давній і палкий любитель класичної музики, зрадів цьому:) А насамкінець ми зробили спільне фото на згадку.

Категорії: Без категорії

Повєткін Євген

ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва, бібліотекар (з 2017 р.), 46 років. За освітою філолог, випускник Бердянського педуніверситету (1997 р.) і магістерського курсу з історії, теорії літератури та компаративістики НаУКМА (2000 р.)

Easysoftonic
EnglishFrenchGermanItalianUkrainian