В кадрі та за кадром. У #БІБЛІОТЕКА відкрилася виставка фотографії “Бути вільними”, присвячена п’ятій річниці Революції Гідності

На відкритті виставки “Бути вільними” ми з нашою аудиторією, старшокласниками київського ліцею № 142, а також з гостем – автором основної частини представлених фотографій, поетом-виконавцем авторської пісні, професійним фізиком-дослідником та фотолюбителем із багаторічним стажем Ігорем Жуком – занурювалися в атмосферу Євромайдану 2013-2014 років. У розмові про зафіксоване камерою пана Ігоря, а також камерами професійних фотокорів інформагентства УНІАН брали активну участь модератори – наукові співробітники Музею Революції Гідності Катерина Зайцева та Северин Наливайко.

Революція гідності – вже третя за останні тридцять років, що відбувається на київському Майдані Незалежності. Між іншим, уже сама назва “Майдан Незалежності” є здобутком найпершої з них – Революції на граніті, що відбулася в жовтні 1990 року, тобто ще за часів СРСР. Після здобуття Незалежності України колишня площа Жовтневої революції стала так називатися офіційно. Без зайвої риторики можна сказати, що всі сучасні реально працюючі демократичні права та свободи в Україні з’явилися та існують тільки завдяки трьом Майданам. Це стає очевидним, якщо порівняти український Майдан, скажімо, із спробами народних виступів у сусідній Білорусі.

Але повернімося до фотовиставки. Вона коротко розповідає, як змінювалися ландшафт і символи на різних етах розгортання протесту. Найперша локація і символ Євромайдану – постамент колони Незалежності, обклеєний плакатами прихильників євроінтеграції. Після побиття студентів і наймасовішого вуличного зібрання в сучасній Україні, що відбулося 1 грудня, новим символом Євромайдану стала “Йолка” – збірні металоконструкції штучного новорічного дерева, що простояли аж до липня 2014 року. Після першої спроби штурму “Беркутом” 11 грудня 2013 року (і це теж зафіксовано на фотографіях виставки) число символів поповнилося – до них додалися будівельні каски, металеві та пластикові шоломи (теж є на фото, причому вже  в контексті боротьби з ними шляхом прийняття абсурдних диктаторських законів 16 січня 2014 року) та масивні вуличні барикади. Після початку протистояння з Беркутом на Грушевського додалися палаючі шини та коктейлі Молотова. В лютому трагічним символом став спалений Будинок профспілок, відновлений тільки тепер, у 2018-му. Також варто  згадати про символи та локації, прямо не пов’язані з топографією Майдану Незалежності – це Михайлівський Злотоверхий монастир, Автомайдан, київські райсуди, які із січня почали масове штампування вироків майданівцям на автомайданівцям, резиденція Віктора Януковича Межигір’я… Щоправда, цього разу всі позамайданні локації були поки що за кадром – але про них Ігор Жук  згадував у своїй розповіді.

Втім, локації і символи – важливий, але все ж не головний фокус нинішньої виставки. Найцінніше у добірці – портрети.

Із теперішньої перспективи здається, що і професійним фотохудожникам, і таким завзятим фотоаматорам, як пан Ігор, на Майдані можна було легко назнімати сотні класних портретів. Насправді це було не надто легкою справою, навіть якщо винести за дужки усі технічні проблеми з освітленням, ракурсами, тлом тощо. Розкручувався маховик переслідування майданівців силовиками, почалися ув’язнення та полювання на учасників Автомайдану, і кожен портрет  тоді міг спрацювати на користь переслідувачів. Але все ж на виставці є кілька промовистих портретів, виконаних Ігорем Жуком.

На першому з них юний учасник мітингу тримає написаний від руки (очевидно, його батьками) плакатик “Я “екстреміст”. На другому – молоді хлопці гріються біля вогнища на Майдані замість того, щоб “влипати” у комп’ютерний монітор десь за його межами. На третьому – дівчинка, очевидно, школярка молодших класів, яка прийшла на Майдан з батьками, випробовує звучання справжнього козацького тулумбаса. Й нарешті, четвертий кадр, чи не найбільш промовистий – усміхнені люди в зливі яскравого світла прожекторів зустрічають Новий 2014 рік – тут-таки, на протестному Майдані. На цих фото немає якихось знакових подій історії Майдану, немає відомих впізнаваних осіб, навіть не відчувається тривожного драматизму того часу. І все ж ці прості сюжети абсолютно неможливі на тих українських землях, куди Революція Гідності 2014 року не змогла дотягтися – на окупованому Донбасі та в Криму…

Запрошуємо, виставка “Бути вільними” триває до 15 грудня за графіком роботи #БІБЛІОТЕКА (щодня з 9 до 19 години, у суботу з 10 до 18, по неділях, а також 30 листопада #БІБЛІОТЕКА не працює).