Мудра і добре написана книга – напевне, найкраще з придуманого людством для поширення життєво важливих знань. “Зовсім не страшна книга“, онлайн-презентація якої відбулася 11 червня у просторі Events/Події БІБЛІОТЕКИ, належить саме до таких. Її авторка-упорядниця Анастасія Леухіна, коли розповідала аудиторію про еволюцію свого задуму, пояснила, чому повноформатний том, а не брошура і не лонгрід в Інтернеті. Саме книжка дозволяє перетворити фрагментарність та суб’єктивність історій та відомостей з Мережі на цілісне послання, здатне й проінформувати, і зцілити.
Досі в нашому суспільстві нема розуміння, що людям зі смертельними діагнозами можна і варто допомагати. Україна повільно й важко розстається із спадщиною СРСР, в якому пацієнти не мали жодних прав.
Так, страшно, коли комусь із нас діагностують невиліковну хворобу. Однак не менш страшно, якщо діагноз приховують, якщо відсутність лікарської практики вчасно й чесно повідомляти про стан здоров’я не дає змоги правильно прожити час, що залишився, і достойно попрощатися з близькими. Учасниця презентації, лікарка-ендокринолог Тетяна Попова розповіла про те, що “протокол поганих новин” може бути не менш життєво необхідним, ніж протокол лікування якої-небудь хвороби. Авторка-упорядниця “Зовсім нестрашної книжки” Анастасія Леухіна розповіла про ще одну травмуючу практику: виписувати хворих із смертельними діагнозами з лікарень без жодних пояснень та чіткого плану дій. Правозахисник та голова благодійної організації “100% життя” Дмитро Шерембей докладно зупинився на потребі якісного знеболення, адже без нього годі говорити про цінність останніх місяців і тижнів відміряного нам життя. Ірма Вітовська, яка є не тільки відомою актрисою, але також активісткою громадського руху StopБіль, розказала про особливості медичної та моральної підтримки невиліковно хворих дітей та їхніх близьких, а також трошки – про виставу “Оскар і рожева пані”, яка зачіпає цю тему.
Наука про те, як прийняти смерть та невиліковну хворобу, не може бути легкою. Однак кожен, хто побував усередині ситуації сам або з кимось із близьких, відзначить важливість “Зовсім нестрашної книжки”. Спасибі її творцям за те, що дають змогу не посилювати гіркоту розставання метушнею навколо другорядних речей та надмірними душевними зусиллями, аби прийняти ситуацію. Адже, як розповідається в тій історії з книжки, яку Ірма Вітовська прочитала вголос під час презентації, любити – це не тільки про те, щоб завжди до останнього втримувати біля себе. Часом від нас вимагається більшого – просто взяти й відпустити…
Зовсім не страшна книжка. Упорядник: Анастасія Леухіна – К.: Дух і літера, 2020 – 368 с.