Всі відтінки техніки гарячої емалі на виставці запорізького майстра Степана Марчука, що триває у БІБЛІОТЕЦІ
Живопис – це не тільки полотна, виконані олією, чи малюнки аквареллю. Митці можуть працювати й у інших, більш рідкісних, а тому цікавих художніх техніках. Одна з них – гаряча емаль. Суть її в тому, що на металеву, як правило мідну основу художник наносить подрібнене скло різних кольорів. У спеціальній печі метал набуває безліч нових відтінків, а скло спікається, утворюючи ефектні прозорі або й непрозорі кольорові плями. Фактурою вони сильно відрізняються від мазків у більш традиційних видах живопису. Емальєрові, приміром, легше переконати глядача, що перед ним – крапельки дощу, жваві блискучі очі або напіввідкриті уста, готові почати жартівливу чи відверту розмову. У читачів БІБЛІОТЕКИ нині є унікальна можливість познайомитися ближче з цією живописною технікою – у нашому просторі розпочалася виставка майстра емалі Степана Марчука.
Степан Марчук народився й виріс у селі на Снятинщині, власне, на межі між Прикарпаттям та Буковиною. Працювати з металом та емалями вчився у Вижниці, в училищі декоративно-прикладного мистецтва. Після завершення навчання отримав розподіл на роботу до індустріального Запоріжжя, де й прожив плідне творче життя. В радянський період Степан Марчук багато працював у монументальних формах, створюючи панно та композиції для інтер’єрів громадських приміщень як у самому місті, так і в заміських санаторіях та будинках відпочинку. У період Незалежності художник створив багато станкових робіт. Його магістральні теми – персонажі казок і легенд, а також наші традиційні свята. Так, в емалях різдвяного циклу відтворено колядників та різноманітних персонажів вертепу. Лагідне світло Різдвяної Зірки й неповторне передчуття доброго чуда також дуже добре надаються до того, що розповісти про них у техніці гарячої емалі. Передати їх на фотографіях не так просто, тому чекаємо всіх любителів живопису в нашому бібліотечному виставковому просторі, вернісаж триватиме до 29 жовтня.
