Страшному, лихому, чорному й дуже-дуже зубатому Вовкові навіть у нічному кошмарі не могло приснитися, що йому доведеться тікати від кота, ховаючись у різних книжках, точніше, у різних інших книжкових та казкових історіях. Але одного дня його “рідна” книжка впала з полиці, витрусила з однієї із сторінок чорного хвостатого зубастика, і він одразу став маленьким і жалюгідним поруч із рудим котиськом. У Вовка не було змоги сховатися на інших сторінках своєї книжки, звідти його прогнала Вівця та інші вовки – за несвоєчасність появи. Прийшлося йому дертися величезною книжковою полицею (приблизно такою, як у нас у #БІБЛІОТЕКА в просторі Дорослі/Adults), намагаючись непомітно прошмигнути до інших казкових історій – але там Вовк одразу ставав помітним, смішним та недоречним. Хто ж допоміг йому, хто відшукав у своїй казці цілком законне місце страшного, лихого, чорного й дуже-дуже зубатого Вовка? Відповідь можна знайти на сторінках книжки письменника Робберехта Тьєрі та ілюстратора Грегуара Мабіре “Про вовка, який випав із книжки”, яку ми спільно читали з нашими найменшими читачами на шостому епізоді “Казкових сніданків”.
-
- Випасти із своєї книжки – все одно, що вибитися з колії. Рано чи пізно таке трапляється з кожним 🙂
-
- Ця ілюстрація із втечею по книжковій полиці-хмарочосу трохи нагадує інтер’єр нашої читальні
-
- Отже, розгортаємо книжку…
-
- … й бачимо на її сторінках не тільки Вовка, а й динозаврів
-
- А потім – саморобка:)
