Раніше наш соціум цілковито не розумів, як діти з інвалідністю можуть мріяти про подорожі та пригоди. Невисловлена, але солідарна думка щодо цього була така – цим дітям перш за все треба мріяти про те, щоб позбутися своєї інвалідності. Вважалося, що перше поїхати на берег екзотичного південного моря або підкорити Говерлу, потрібно встати з інвалідного візка, відновити якимось чином свій зір або побороти важку хворобу. Такий підхід на перший погляд здається цілком правильним та логічним, однак письменниця Євгенія Пірог та видавчиня Олена Осмоловська в корені з ним незгодні. Можна чекати не один рік і навіть не одне десятиліття, коли з’являться новітні ефективні методи лікування, що ставлять на ноги й відкривають очі, й зрештою не дочекатися їх. Євгенію Пірог надихає життєвий приклад Дмитра Ружевича із села Сергіївка Слов’янського району Донецької області, який попри те, що був прикутий хворобою до інвалідного візка, зумів відбутися як читач, фахівець з бібліотечної справи та мрійник-мандрівник. Про зібрану ним власну бібліотеку з понад 2 тис. томів та цілком заслужене звання наймолодшого директора бібліотеки в Україні знають далеко за межами його рідної Сергіївки. А сьогодні пані Євгенія розповіла про те, як Дмитрові вдалося здійснити мрію, цілком достойну дорослої людини без інвалідності, та побував у музеї Гаррі Поттера неподалік від Лондона. Так, для цього довелося добряче постаратися, знайти кошти на подорож, залучити помічників та благодійників, але результат виявився вартим усіх зусиль.
Дмитро Ружевич став прототипом Петрика, головного персонажа трилогії, з якої у видавничому центрі “12”, очолюваному Оленою Осмоловською, побачили світ перші дві частини “Тридцять перший меридіан” та “Сім дорослих днів”. Як тридцять перший меридіан східної довготи поєднує такі різні й безперечно цікаві місця, як балтійське узбережжя Естонії, український Канів із Тарасовою горою, острівну державу Кіпр та озеро Вікторія в африканській Уганді (в його околицях, між іншим, меридіан перетинається з екватором), так само подорожі поєднують Петрика з багатьма-багатьма іншими людьми. Чи готові наші гості-шестикласники до таких подорожей, чи готові вони відкриватися таким дітям, як Петрик? Як з’ясувалося, цілком готові. Вони залюбки розказують про летючих риб, бачених у Єгипті, про той-таки музей Гаррі Поттера, добре знають про шрифт Брайля для незрячих та про людей в інвалідних візках, які теж ставлять національні та міжнародні рекорди…
Наша зустріч відбувалася в дуже жвавому темпі – від знайомства з історією Дмитрика-Петрика пані Євгенія робила стрімкий переліт до світлин з чарівного тропічного острова в Атлантиці, далі була гра-знайомство із шрифтом Брайля, потім ми разом змайстрували паперові стаканчики з квадратних клаптиків паперу та поділилися емоціями, з якими пов’язане слово “мандри” (до речі, виявилося, що всі вони позитивні:) Завершили великим спільним фото на згадку. Тепер чекатимемо нової, завершальної книжки серії та нових книжкових зустрічей з пані Євгенією:)
Видавчиня Олена Осмоловська 
Письменниця Євгенія Пірог 
Школярі активно включалися в діалог 
Настав час переглядати світлини та карту 
Знайомство з крапочками шрифту Брайля 
У нас у БІБЛІОТЕЦІ вже є книжки, які надруковані і звичайним алфавітом, і шрифтом Брайля 
В руах у пані Євгенії – великий постер “Мандри” 
Починаємо наповнювати його емоціями… 
… результат вийшов дуже позитивним:) 
Магія створення паперового стаканчика:) 
А тепер додаємо читання 
Насамкінець – велике спільне фото 