Державний Прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів. Конституція України, ст. 20.

Кожен військовослужбовець знає, що бойове знамено полку потрібно боронити до останнього. Історія українського війська від давнини до нинішньої російсько-української війни знає чимало прикладів звитяги захисників українського синьо-жовтого стяга. Але Прапорові нашої країни небезпека загрожує не лише на полі бою. Інформаційні атаки, що розпочинаються з подачі російського агресора, можуть зашкодити ніяк не менше.

Одна з найпоширеніших вигадок про Державний Прапор України – нібито порядок смуг синього та жовтого кольору є неправильним, а сам стяг з цієї причини є “перевернутим”. Є й більш відверті ворожі наративи – про те, нібито кольори українського прапора Іванові Мазепі “подарував” шведський король Карл ХІІ, а поєднання синьо-жовтих смуг на прапорі “придумали” австрійці.

А втім, раз і назавжди покласти край вигадкам про Державний прапор України не так уже й складно. Все, що потрібно – вичерпні знання, отримані з надійних джерел. БІБЛІОТЕКА підкаже їх – це стаття про Державний Прапор України на Вікіпедії, науково-публіцистичний інтернет-ресурс “Історична правда”, і наш тезка:) – Youtube-канал ім. Тараса Шевченка.

Порядок кольорів українського стяга в часи становлення української нації в ХІХ столітті та в період Української революції 1917-1921 років й справді часто був довільним. Але якщо на перших публічних маніфестаціях могли майоріти як синьо-жовті, так і жовто-блакитні прапори, то символ Української держави може бути лише один.

Блогер Youtube-каналу ім. Тараса Шевченка, письменник та публіцист Віталій Капранов докладно пояснює, звідки взялися кольори нашого національного стяга, де й коли українці вперше публічно підняли синьо-жовтий прапор, чому на початках розташування кольорів не було усталеним. Він знайомить аудиторію з базовими принципами вексилології та геральдики як взаємопов’язаних допоміжних історичних дисциплін, пояснює логіку, якій слідують автори Конституцій у всьому світі, затверджуючи державні символи.

Голова Українського геральдичного товариства доктор історичних наук Андрій Гречило у своїй статті на інтернет-ресурсі “Історична правда” докладно аналізує та спростовує міфи про те, що український стяг нібито не такий, як має бути. Особливо кумедно читати про нібито невідповідність правилам фен-шую, про “воду, яку заливає вогонь”.

Втім, в історії Державного Прапора України є немало сторінок, що вимагають докладнішого висвітлення. Книжка про це має всі шанси стати новим історичним бестселером, адже крім суто фахових геральдичних та вексилологічних питань в ній обов’язково має знайтися місце біографіям людей, які зважилися піднімати синьо-жовтий стяг у часи СРСР і відбули покарання за це. До того ж нині вже мало хто знає, що прийняття Конституції України у 1996 році істотно затрималося саме через 20 статтю – про державні символи. Як чином тоді вдалося здолати спротив вихідців з Компартії та перешкодити спробі залишити символіку УРСР? Вимагає розширення й питання про Державний прапор України на морі, якого мимохідь торкнувся Youtube-канал ім. Тараса Шевченка, там є що розповісти окрім легенди про перевернутий прапор як неофіційний сигнал про допомогу. Словом, Україна вже зачекалася великої книжки про свій Державний Прапор, нехай це буде підказкою молодим історикам про можливість кар’єри в науці 🙂

Допис проілюстровано світлиною Державного Прапора України на фрегаті “Гетьман Сагайдачний” під час міжнародних військово-морських навчань “Сі Бриз 2018” в Одесі, фото УНІАН

Категорії: Без категорії

Повєткін Євген

ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва, бібліотекар (з 2017 р.), 46 років. За освітою філолог, випускник Бердянського педуніверситету (1997 р.) і магістерського курсу з історії, теорії літератури та компаративістики НаУКМА (2000 р.)

Easysoftonic
EnglishFrenchGermanItalianUkrainian