БІБЛІОТЕКА та науковці Національного музею ім. Тараса Шевченка Юлія Чуприна та Олег Магдич знайомили з цікавинками приватного та публічного життя Кобзаря
Тему їхньої онлайн-лекції було заявлено так: “Дозвілля Тараса Шевченка: куди ходив, що їв і як одягався?” Коли ж почалася наша розмова з науковцями-шевченкознавцями, стало очевидно – з переважною більшістю міфів та стереотипів про Тараса Григоровича, успадкованих з радянського часу, доведеться безжально попрощатися. Найперше тому, що реальність значно багатогранніша та цікавіша.
- Всупереч канонічному радянському уявленню, коло спілкування Кобзаря лише невеликою мірою складалося з простих селян. Натомість він віддавав перевагу взаєминам з людьми, яких у наші дні прийнято називати інтелектуалами – колегами по перу й пензлю, театралами, журналістами, вченими. Навіть у середині позаминулого століття, коли мас-медіа мали значно скромніші можливості, Тарас Григорович був персоною, за якою полювали газетярі – настільки непересічною була його доля. А ще Шевченко товаришував з чиновниками, зокрема з вихідцями з України, і з меценатами. Про його комунікабельність можна судити з числа замовлених і намальованих портретів 🙂
- Попри загалом скромний спосіб життя, різні витребеньки в житті Шевченка теж були. Наприклад, знамениті німецькі ковбаски, ром, який він вживав переважно до чаю. А ще він завзятий курець, що полюбляв сигари (паління в ті часи ще не вважалося шкідливою звичкою)
- Найулюбленішим культурним дозвіллям у Тараса Шевченка був театр. Серед його найближчих друзів – актор Михайло Щепкін, він був закоханий в молоду актрису Катерину Піунову, він сам спробував себе у драматургії, написавши п’єсу “Назар Стодоля”
- Тарас Шевченко, безперечно, знав смак успіху і вмів його досягати. В його житті баланс між розвагами та працею був дотриманий.
Слухаючи цікаву лекцію, ми знову переконалися: сучасне шевченкознавство – аж ніяк не занудне переписування давно відомого й канонічного образу Кобзаря. Тепер потрібно зробити так, щоб шкільні уроки стали не менш захоплюючими. Віримо, що педагоги-фанати у нас обов’язково знайдуться:)