Щороку 13 листопада під егідою Всесвітньої організації охорони здоров’я відзначається Міжнародний день людей з інвалідністю по зору

Перш ніж детальніше поговорити про спеціальні книжки для людей з частковою або повною втратою зору, слід приділити належну увагу правильній термінології. Насамперед слід зауважити, що слова “сліпий”, “сліпа”, яке найпершими спадають на думку, вживати не рекомендується. На міжнародному та національному рівнях нині прийнято вживати такі назви, які допомагають уникнути або принаймні пом’якшити протиставлення таких людей із тими, хто не має жодних функціональних обмежень (назва “здорові люди” у цьому контексті теж не дуже доречна). З тієї самої причини не варто також вживати словосполучення “людина з вадами зору”. Правильними і рекомендованими є такі назви:

  • незряча людина
  • людина з інвалідністю по зору.

День 13 листопада вибраний для відзначення Міжнародного дня незрячих, скільки цього дня народився французький педагог Валентин Гаюї, який і започаткував шкільну освіту для дітей з повною або частковою втратою зору. Для цього він винайшов перший рельєфно-лінійний шрифт, що дістав назву “унциал”. Це сталося на рубежі ХVІІI та XIX століття, з його ініціативи було видано перші книжки та навчальні посібники для незрячих. Розвитком починань Гаюї став рельєфно-крапковий шрифт, винайдений французьким педагогом Луї Брайлем на основі сонографії – спеціального військового коду, призначеного для непомітної передачі інформації вночі. П’ятнадцятилітній Луї Брайль з’ясував, що за допомогою всього шести рельєфних крапок – по дві в ширину і три у висоту – можна створити повноцінне фонетичне письмо. Від 1837 року почали видаватися книжки для незрячих шрифтом Брайля, і за 164 роки, що минуло відтоді, було успішно створено алфавіти за цією системою практично для всіх мов світу, включно з українською. Крім того, шрифтом Брайля можна записувати ноти, що відкрило для незрячих можливість навчатися музиці.

У ХХ столітті із стрімким розвитком технологій звукозапису з’явилися аудіокнижки. Первісно основним їх адресатом були незрячі люди, і лише в наші дні, з появою цифрових форматів та спеціалізованих інтернет-платформ, аудіоформат здобув масову популярність. Втім, аудіокнижки ніколи не замінять книжок шрифтом Брайля – вони, зокрема, дають засвоєння правил орфографії і формують навичку писати й говорити правильно.

Завдяки партнерству з благодійним фондом Сергія Горового БІБЛІОТЕКА має в своїх фондах твори для дітей українських і світових письменників. Ми маємо, наприклад, “Тореадорів з Васюківки” Всеволода Нестайка, “Алісу в країні Див” Льюїса Керолла, “Пригоди Вінні Пуха” Олександра Мілна, “Чарлі та шоколадна фабрика” Роальда Дала.

Більше книжок шрифтом Брайля та аудіокнижок є в Центральній спеціалізованій бібліотеці для незрячих, яка також знаходиться в Києві.

Мешканці Києва й зокрема читачі БІБЛІОТЕКИ можуть дізнатися більше про життя та навчання незрячих і навіть трошки побути на їхньому місці, відвідавши Музей темряви “Третя опівночі”.

У квітні 2018 року БІБЛІОТЕКА провела зустріч читачів із незрячою поеткою Марією Романенко, яка показувала їм, як користуватися приладдям для письма по Брайлю. Між іншим, воно доволі просте, ним можуть писати й читати не тільки незрячі:)

На знімку: книжка Джоан Роулінґ “Гаррі Поттер і філософський камінь”, надрукована шрифтом Брайля, має аж п’ять томів великого формату, тоді як звичайна плоскодрукована книжка вмістилася в одному томі. Джерело зображення: buro247

Категорії: Без категорії

Повєткін Євген

ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва, бібліотекар (з 2017 р.), 46 років. За освітою філолог, випускник Бердянського педуніверситету (1997 р.) і магістерського курсу з історії, теорії літератури та компаративістики НаУКМА (2000 р.)

Easysoftonic
EnglishFrenchGermanItalianUkrainian