28 жовтня – День вигнання нацистів з України

Вважається, що цього дня 1944 року радянські війська у протиборстві з Вермахтом усюди вийшли на лінію західного державного кордону України. Хоча насправді наступальна операція у Закарпатті, розпочата наприкінці жовтня, затяглася ще на цілий місяць, майже до початку грудня. Втім, так чи інакше, від цього часу вже є всі підстави говорити про нацистську окупацію України у минулому часі.

Чим було повернення радянської влади на українські землі? Історикиня, старша наукова співробітниця Інституту історії НАН України Олена Стяжкіна переконана – відповідаючи на це питання об’єктивно, доведеться вийти за межі традиційних тверджень радянської історіографії про визволення та початок мирного життя. У своїй книзі “Рокада: чотири нариси історії Другої світової війни” науковиця закликає до критичного мислення, яке допоможе скласти пазл з розрізнених історичних уявлень про обидві протиборчі сторони. На сторінках дослідження пояснюється, чому десятиліття, що передувало нападові нацистської Німеччини на СРСР лише доволі умовно можна вважати мирним часом. Авторка послуговується терміном “мобілізація”, щоб охарактеризувати період тридцятих років. Концентрація ресурсів та згортання залишків політичних та особистих свобод, примус і терор небачених доти масштабів, включно з Голодомором та репресіями – все це найкраще пояснити, вдаючись до логіки підготовки до воєнних дій.

Влада СРСР довоєнного періоду загалом навіть не надто приховувала від свого населення, що вибух нової війни станеться вже зовсім скоро. Олена Стяжкіна простежує, як мінялися наративи про це – від майбутньої світової революції до Радянського Союзу, оточеного ворогами, від утопії про майбутнє щастя у пролетарській всесвітній державі до відновлення методів і практик, характерних для Російської імперії.

В Україні ще досі важко позбутися тягаря історіографії минулого, яка звично зараховує всіх прибічників альтернатив радянській владі до числа посібників нацизму. Авторка акцентує – говорячи про людей, які зі зброєю в руках реалізовували наступальні та оборонні операції в Україні, влада раз по раз відмовляла їм у праві на національну ідентичність. Замість українців та інших представників народів СРСР – невизначені “радянські люди” або й узагалі “російський народ”, закріплений у публічних висловлюваннях самого Йосипа Сталіна.

Відновлення радянського ладу на звільненій від нацистів Україні – час великих сподівань, які майже не справдилися. Разом з комуністичною диктатурою повернуло колгоспне безправ’я селян та масовий терор. Додалися й нові жахіття, адже радянська влада на територіях, звільнених від нацистів, почала вдаватися до етнічних чисток. Так, у травні 1944-го була проведена депортація кримських татар і деяких інших народів із Криму, а в жовтні уряди СРСР та Польщі почали підготовку до зачистки українського польсько-радянського прикордоння. Насильницьке переселення було здійснено навесні – на початку літа 1947 року й отримало назву “Операція “Вісла”. Докладніше про зміну кордонів України та етнічного складу населення в ході Другої світової війни – в дослідженні історика Сергія Плохія “Брама Європи”.

Напрочуд яскраве уявлення про те, чим відрізнялося радянське звільнення України від нацистів від свобод Заходу, формує інше велике дослідження Сергія Плохія – “Забуті покидьки Східного фронту”, присвячене виникненню, діяльності та згортанню військово-повітряної бази ВПС США в Полтаві від квітня 1944-го до кінця 1945-го року. Історик докладно описує, до яких надзвичайних зусиль вдалися радянські органи держбезпеки, аби перешкодити контактам українців та українок з американськими пілотами та авіамеханіками. Практично всі молоді дівчата, які влітку 1944-го ходили на побачення з американцями, згодом зазнали переслідувань. Безліч зламаних жіночих доль без жодного гепі-енду – такою була реальність радянсько-американського союзництва в Другій світовій війні; картинка, що значно відрізнялася від хрестоматійних фотографій зустрічі союзників на Ельбі.

Дата 28 жовтня – нині нагода до підбиття підсумків періоду окупації України німецькими нацистами та їхніми союзниками з Італії, Румунії та Угорщини. Докладніше про це – тут.

Категорії: Без категорії

Повєткін Євген

ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва, бібліотекар (з 2017 р.), 46 років. За освітою філолог, випускник Бердянського педуніверситету (1997 р.) і магістерського курсу з історії, теорії літератури та компаративістики НаУКМА (2000 р.)

Easysoftonic
EnglishFrenchGermanItalianUkrainian