У рік столітнього ювілею з дня народження Тараса Шевченка двадцятиоднорічний поет Михайль Семенко виступив із зухвалим, практично блюзнірським маніфестом: “Я палю свій “Кобзар”. Хіба ж він забув, що на підконтрольних царській Росії українських землях ювілей Тараса Шевченка від самого початку висів на волосинці, а ще не так давно через Емський указ власне сам томик “Кобзаря” міг потрапити до України тільки контрабандою? Що цей жовтодзьобик собі надумав?
У наші дні існує вже чимало збитих, майже банальних висловів про Тараса Шевченка, які часто повторюють, не надто замислюючись. Один із них – ми (тобто українці) – Тарасові діти (або ще буває варіант – Тарасові внуки). Ті, хто говорять таке, либонь, мають на увазі милих слухняних немовлят або школярів-відмінників. Але ж серед Тарасових дітей можуть бути й підлітки-хулігани, які п’яніють від можливості майже безкарно “відірватися на батю”. Що ж до Михайля Семенка, то, кожен, хто читав його ранню поезію і кому зайшли його рольові ігри з власною персоною, не міг не помітити, як йому хочеться бути крутим. Боротися з авторитетами, особливо з тими, за якими намагаються міряти твою неповторну особу й творчість – це ж так природно для підлітка!
Іще один доволі розтиражований вислів про Тараса Григоровича, який теж парадоксальним чином стосується біографії Михайля Семенка – “іду з дитинства до Тараса”, що є цитатою з вірша Юрія Рибчинского “Шлях до Тараса”. Малий Михайлик і справді познайомився з Шевченковою поезією ще в дитинстві, з подачі матері – письменниці-самоучки Марії Проскурівни. Більше того, для свого поетичного дебюту в київському журналі “Українська хата” (1910-1911) Михайль написав кілька віршів у романтичній стилістиці – не інакше, як творчо запозиченій з “Кобзаря”. Й от у 1914-му – маєш! “Я палю свій “Кобзар”!
Як часто буває з гарячими підлітками, нападки Михайля Семенка на Тараса Шевченка свідчать також, м’яко кажучи, про брак інформації. Завдяки нашій нещодавній онлайн-лекції про дозвілля, друзів та звички Тараса Григоровича ми вже знаємо, який далекий був від істини Семенко, коли писав про “Кобзар”, що “тхне дьогтем і салом”, тобто як елемент селянського традиційного консервативного світу. Через кілька років він сам це усвідомить – коли у 1926-му на Одеській кінофабриці працюватиме над однойменним байопіком про Тараса Шевченка:)
Сьогодні, коли ми відзначаємо Міжнародний день поезії, БІБЛІОТЕКА хотіла б також нагадати про вірші Михайля Семенка. Це багатий спектр емоцій, втілений у новаторській формі, часто з блискучою іронією.
Вагоновод
Я з Вами розстанусь і буду десь в Чікаго
чи Мельбурні
І там капризна доля може зв’ести нас.
Я буду вагоноводом на трамваї,
улиці будуть димні і хмурні —
І раптом я зобачу між пасажирів Вас.
Ви скинете очима, і я спостережу, як
здригнуться кутики Ваших губ.
Ви пригадаєте Владивосток* і зробите рух щось
вимовить,
ніби в вагоні для нас немає нікого.
Я змагаюсь, щоб не заплющити очі… Але
у нас не виникне розмови про колись
омріяний шлюб,
Бо вагоноводові розмовляти забороняється
строго.
11. XI. 1916. Владивосток
—–
*У Владивостоці, де під час Першої світової війни Михайль Семенко служив військовим телеграфістом, він одружився із своєю першою дружиною Лідією Горенко.
Чудова відеолекція літературознавиці Ярини Цимбал про Михайля Семенка та український футуризм для освітнього проєкту Wise Cow
Семенко, Михайль.
Вибрані твори [Текст] / упорядкув., передм. А. Білої. – Київ : Смолоскип, 2010. – 686 с.