Те, що стосується всіх. БІБЛІОТЕКА та ГО "Студена" провели зустріч, присвячену проблемам інклюзивної освіти

Те, що стосується всіх. БІБЛІОТЕКА та ГО "Студена" провели зустріч, присвячену проблемам інклюзивної освіти

За оцінкою Міністерства охорони здоров’я та громадських організацій, які опікуються підтримкою дітей з інвалідністю, число дітей, яким потрібна інклюзивна шкільна та дошкільна освіта, є не меншим 100 тис. осіб. У той же час шкіл по всій Україні всього близько 16 тисяч. Нехитрий математичний підрахунок показує, що інклюзивна освіта має рано чи пізно з’явитися в кожній школі, а стосунки з дітьми з аутизмом, гіперактивністю, ДЦП тощо доведеться вибудовувати всім – вчителям, батькам, дітям без інвалідності.

На зустрічі “Моя безбар’єрність”, проведеній спільно  БІБЛІОТЕКОЮ та ГО “Студена”, довелося констатувати, що українська громадськість не готова розуміти й прийняти такий стан справ. Низький рівень поінформованості разом з упередженістю часто призводять до того, що батьківські комітети з впертістю, гідного ліпшого застосування, прагнуть виштовхнути “особливих” дітей із дитячих колективів. Причин такого ставлення чимало, але найбільше в цьому недовіри до реформ, до інклюзивної шкільної освіти, що запроваджується. Щоб ставлення почало змінюватися, дуже потрібні успішні приклади інклюзії, які, у свою чергу, вимагають на порядок більш якісних педагогічних і психологічних послуг. Це дуже складно, але будувати паралельний світ, де всіх “проблемних” дітей відправляють до “спецшкіл” – не вихід.

Наш захід наочно показав, що батьки дітей з інвалідністю, об’єднавшись, набувають усе більш помітного впливу, стають агентами позитивних змін. Навчаючись, вони стають фахівцями з педагогіки й психології, а об’єднуючись – громадськими активістами. Обговорюючи тему, вони поступово готуються сформулювати меседжі для всього українського суспільства. Про деякі з них вже писалося вище – зокрема, про масовість, необхідність та фаховість освітньої інклюзії. Ще варто згадати про її соціальне значення, яке виходить за межі сфери освіти – наприклад, для профілактики дитячої та підліткової злочинності. На нашій зустрічі було наголошено на правильних пріоритетах інклюзії – не досягнення певних освітніх стандартів (наприклад, здача ЗНО), а максимальна соціалізація та розвиток здібностей, не “бути як усі”, а бути собою, залишаючись “особливими” дітьми.

Привітальне слово Марини Климової, #БІБЛІОТЕКА
“Спокійна” зона дитячої активності
Спікер Анастасія Мельниченко та її син
Спікерка Людмила Сухачевська
“Рухлива” зона дитячої активності
Фахівець з освітньої інклюзії Володимир Брискін
Дитяча психологиня Юлія Завгородня
Вікторія Панасюк, ГО “Особливі”
Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *