27 серпня Україна відзначає 80 років від дня народження великого актора

Нинішнє літо – найкращий час для ближчого знайомства із найвидатнішими картинами і майстрами українського поетичного кіно. До нього знову звернена увага глядачів, адже у 2021 році ми відзначає ювілей одразу трьох його творців – режисера Юрія Іллєнка, акторів Івана Миколайчука та Богдана Ступки. БІБЛІОТЕКА запрошує переглянути фільм, який зібрав їх в одному творчому колективі. Мова про картину “Білий птах з чорною ознакою” виробництва кіностудії ім. Олександра Довженка, яка вийшла на екран навесні 1971 року.

Іван Миколайчук, який у фільмі виступив у амплуа не тільки виконавця однієї з головних ролей, але й співавтора сценарію, задумав розповісти трагічну історію бідняцької родини буковинців Дзвонарів. До приходу радянської влади у 1940 році четверо братів потерпали від порядків румунської влади, найстарший з них Петро, роль якого зіграв сам Іван Миколайчук, потрапляє до в’язниці, троє молодших працюють по наймах. Богданові Ступці, на той час тридцятилітньому акторові Львівського драматичного театру ім. Марії Заньковецької, дісталася роль негативного, за уявленнями радянської ідеології, персонажа – другого сина Ореста, який у час Другої світової війни приєднався до бандерівського підпілля. Цю роль Іван Миколайчук у сценарії писав для самого себе, але Богдан Ступка, дарма що він на той час був дебютантом на кіноекрані, зіграв її блискуче. У його трактуванні Орест Дзвонар зовсім не схожий на бездушного головоріза й безвідмовного посіпаку нацистів, якими зображувала бандерівців радянська пропаганда. Навпаки, Богдан Сильвестрович створює образ відчайдуха, готового до останнього боротися за все, що йому дороге – за рідні Карпати і за кохану дівчину Дану (Лариса Кадочникова). Режисер Юрій Іллєнко не шкодує для нього яскравих ефектних епізодів. Ось Орест з’являється в чудернацькому святковому капелюсі (між іншим, колекціонування капелюхів – багаторічна пристрасть Богдана Ступки) на весіллі Дани із червоноармійцем Остапом (Леонід Бакштаєв). Ось він з хлопцями несподівано заскакує на плоти-дараби, що пливуть стрімкою річкою Черемошем. Ось він самотою йде до села, зайнятого “совітами”, аби на фоні осіннього золота карпатських лісів станцювати з Даною свій останній танець…

У кіноглядача наших днів Богдан Ступка асоціюється перш за все з ролями у монументальних історичних картинах, в яких він грав козацьких ватажків і гетьманів. Втім, у кожній такій ролі Богдан Сильвестрович незмінно знаходить яскравий, живий і нешаблонний епізод, який змушує його героїв засяяти по-новому. Відчувається, з якою насолодою його гетьман Мазепа (“Молитва за гетьмана Мазепу” Юрія Іллєнка, 2011) дістає нагоду потриматися за горлянку царя Петра І. При всій суперечливості “Тараса Бульби” (2009) режисера Володимира Бортка українські кінокритики одностайно відзначають виконання головної ролі Богданом Ступкою, який зумів віднайти і відтворити суто гоголівські мотиви та інтонації.

Глядачам і новачкам в акторській професії часто здається, що справжні майстри приходять у картину того або іншого режисера, аби ще яскравіше засяяти, здобути лаври і всезагальну любов. Але у Богдана Ступки ще від часу “Білого птаху з чорною ознакою” було зовсім не так: він приходив впрягатися на найскладніших ділянках спільної роботи, щоб зусилля творчої команди не були даремними. Богдан Сильвестрович є актором із зразковою ефективністю. На майданчик він приходив завжди вчасно, завжди із вивченими словами ролі, завжди зосереджений та уважний до гри та інтонацій партнерів. Уважний глядач може помітити навіть у дебютній картині.

У фондах відділу Мистецтво/Art БІБЛІОТЕКА має унікальні видання, які розповідають про “Білого птаха з чорною ознакою” та роботу над цією картиною. Запрошуємо читати “Історію українського кінематографа” Любомира Госейка та антологію “Кіноромани: українські письменники про улюблені фільми”, яка містить розповідь про стрічку Марії Матіос.

Кіноромани: українські письменники про улюблені фільми [Текст] / ідея та передм. С. Сукненка ; уклад. Д. Клочко ; фот. К. Стрільця. – Київ : КІNО-КОЛО, 2006. – 158 с.

Тримбач, Сергій Васильович.
Кіно народжене Україною [Текст] : іл. історія : альбом антології укр. кіно / фот. Є. Поповський, К. Пузікова ; ред. І. Рябчий, М. Лавренчук, М. Гігіева, С. Даневич ; дизайн обкл. Р. Саенко. – Київ : Техніка, 2016. – 377 с.

Брюховецька, Л. І.
Талант і гра [Текст] : українські актори театру і кіно. – Київ : Саміт-Книга, 2020. – 399 с.

Госейко, Любомир.
Історія українського кінематографа [Текст] : 1896-1995 / пер. з фр. авт., С. Довганюка ; ред. та передм. В. Войтенка. – Київ : КІNО-КОЛО, 2005. – 461 с.

На фото: Іван Миколайчук у ролі Петра Дзвонаря, Богдан Ступка у ролі Ореста Дзвонаря, Михайло Іллєнко у ролі Георгія Дзвонаря. Джерело зображення: svoboda-news.com

Категорії: Без категорії

Повєткін Євген

ЦБ ім. Тараса Шевченка для дітей м. Києва, бібліотекар (з 2017 р.), 46 років. За освітою філолог, випускник Бердянського педуніверситету (1997 р.) і магістерського курсу з історії, теорії літератури та компаративістики НаУКМА (2000 р.)

Easysoftonic
EnglishFrenchGermanItalianUkrainian