Щороку 27 січня під егідою Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) в усьому світі проводиться Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. БІБЛІОТЕКА розкаже про історичні, культурні та моральні аспекти цієї дати, пояснить, чому важливо використовувати перевірені джерела та навички критичного мислення, формуючи особисту та колективну пам’ять про одну з найбільших гуманітарних катастроф ХХ століття.
27 січня 1945 року солдати Радянської Армії звільнили в’язнів найбільшого нацистського табору смерті – Аушвіц-Біркенау в польському місті Освенцим. Власне, це був не один табір смерті, а комплекс об’єктів, призначених для масового знищення людей, передусім євреїв з територій, окупованих нацистською Німеччиною. Точну кількість в’язнів, отруєних у газових камерах, розстріляних та замучених в нелюдських умовах робочого табору, встановити неможливо, найбільш поширена сучасна оцінка – 1,6 млн. жертв, серед яких 1,1 млн. євреїв.
З 2005 року дата звільнення в’язнів Аушвіцу відзначається в усьому світі як меморіальний день, присвячений пам’яті про всіх жертв Голокосту в усіх країнах, окупованих Нацистською Німеччиною в період Другої Світової війни. В Україні в цей день згадують про євреїв, вбитих нацистськими розстрільними командами у місцях страт та захоронень в усіх регіонах. Найбільшими з них є Бабин Яр у Києві, Дробицький Яр у Харкові, Богданівка неподалік від Одеси, а також місця розстрілів у Львові, Рівному, Луцьку, Кам’янці-Подільському.
В своїй праці “Чорна земля. Голокост як історія і застереження” американський історик Тімоті Снайдер докладно аналізує причини, через які влада Третього Рейху вдалася до масового вбивства євреїв. Величезне число жертв за межами Німеччини дослідник пояснює цілеспрямованим руйнуванням національних держав та позбавленням їхніх громадян будь-якому захисту та прав. Автор описує стратегії виживання євреїв, які практично повсюди, де здійснювався Голокост, виявилися хиткими та ненадійними. Власне, найголовнішими з них є дві – допомога та захист, наданий неєвреями ціною власного життя (з 1953 року влада Держави Ізраїль вшановує таких людей почесним званням Праведник народів світу), та участь у партизанському русі.
Історичні уроки Голокосту полягають насамперед в осуді та рішучому припиненні всіх людиноненависницьких ідей та практик, в тому числі расизму та антисемітизму. Також життєво необхідною є повага на державному та публічному рівні до Загальної декларації прав людини.
Готуючи матеріали до цьогорічного відзначення Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, ЮНЕСКО особливо наголошує на важливості протидії спотворенню фактів та розмиванню історичної достовірності. Вказується на такі елементи статегії збереження пам’яті про Голокост та його жертв:
- інформація з перевірених джерел, досліджень, здійснених з дотриманням правил академічної доброчесності та неупередженості;
- неприпустимість припущень про нібито “провину” єврейської та інших постраждалих спільнот у розв’язуванні масового терору;
- консенсус щодо повної відсутності будь-якого позитивного значення Голокосту для людства;
- відмова від вживання терміну Голокост поза контекстом історії Другої Світової війни; особливо це стосується некоректних паралелей із сучасною політичною ситуацією на національному та світовому рівнях тощо.
Докладніше про це на спеціальному офіційному веб-ресурсі під егідою ЮНЕСКО
Снайдер, Тімоті.
Чорна земля. Голокост як історія і застереження [Текст] / пер. з англ. П. Білака, О. Камишникової, Т. Родіонової. – Киев : Медуза, 2017. – 394 с.
Джерело зображення: Protect the Facts